Ярмарки – періодично влаштовувані у встановлених місцях (посеред міст, містечок, великих сіл) торговища, з продажем товарів. Відігравали роль традиційних центрів спілкування. Ярмарки були улюбленою подією в одноманітному житті селян. У такий день навіть до церкви ходили менше.

Задовго до світанку селяни пішки чи на возах вибиралися з сіл і довгою чередою тягнулися до місця ярмарку, де, після вирішення господарських справ, могли віддаватися дозвіллю. Тут відбувалися зустрічі, знайомства, запрошення на храмове свято чи сімейні урочистості.

На ярмарках поміщики закликали селян на слободи (спеціальні поселення, звільнені на певний час від податків). Для цього вони виряджали сюди своїх людей із хлібом та горілкою, і ті забивали на торговому майдані кіл із табличкою, на якій позначалися умови та вигоди слобідського життя.

Тут же проводили повалання, тобто привселюдно повідомляли про вчинення якогось злочину, прикмети злодія тощо.

На ярмарки збиралися лірники, які під схвальні вигуки натовпу змагалися в майстерності. Приходили й прості музики. Не обходилося й без кобзарів з їхніми думами. Атмосферу, що панувала на ярмарку, влучно характеризує народне прислів’я: “У ярмарок поганого нічого нема — усе хороше”.