Розклад Богослужінь в Ставропігійній козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці
Українська Православна Церква Київського Патріархату.
Ставропігійна козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці.
15 червня (Субота). Троїцька поминальна субота.
8-00 – Велика Панахида. 16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь. Панахида.
16 червня (Неділя). 8-ма неділя після Пасхи. ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ, П`ЯТИДЕСЯТНИЦЯ.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Святкова Літургія. Освячення зілля.
17 червня (Понеділок). 1-ша седмиця після П`ятидесятниці. Загальниця.
ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Святкова Літургія.
22 червня (Субота). Віддання свята П`ятидесятниці. 16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
23 червня (Неділя). 1-ша неділя після П`ятидесятниці. Всіх святих.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
29 червня (Субота). 16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
30 червня (Неділя). 2-га неділя після П`ятидесятниці. Всіх святих землі Української.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
6 липня (Субота). Вишгородської (Володимирської) ікони Божої Матері.
16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
7 липня (Неділя). Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана. 7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
12 липня (П`ятниця). Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла (бл. 67). 7-30 – Сповідь. 8-00 – Святкова Літургія.
13 липня (Субота). Собор славних і всехвальних 12-ох апостолів.
16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
14 липня (Неділя). 4-та неділя після П`ятидесятниці.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
20 липня (Субота). 16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
21 липня (Неділя). 5-та неділя після П`ятидесятниці.
7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
27 липня (Субота). 16-00 – Вечірня. 16-30 – Сповідь.
28 липня (Неділя). 6-та неділя після П`ятидесятниці. Пам`ять свв. отців шістьох Вселенських соборів. Рівноап. Вел.кн. Володимира. У св.. хрещенні Василія (1015).
7-30 – Сповідь. 8-00 – Літургія.
Треби: хрещення, вінчання, молебні, освячення та відспівування – за домовленістю з настоятелем храму отцем Романом.
Тел: 093-615-67-79; 098-519-81-79
До уваги прихожан!
Вхід до церкви на Богослужіння для прихожан – вільний (безоплатний)
у суботу з 15:30 до 16:30
та неділю з 07:30 до 9:00.
Ми дуже перепрошуємо, однак Вхід на іншу територію «Мамаєвої Слободи» під час Богослужіння можливий лише за погодженням із адміністрацією, або за наявності вхідного квитка на територію козацького селища.
Про козацький Храм
В світлий день 14 жовтня, на Покрову, року Божого 1994, Предстоятель УАПЦ Патріарх Димитрій здійснив чин закладення церкви із дзвіницею на честь Покрови Пресвятої Богородиці, – церкви, подібної до тієї, що знаходилася на Запорозькій Січі в часи визвольних змагань Гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.
Козацька церква розрахована на одночасне перебування у ній до ста молільників. Зведення церкви розпочалося восени 2000 року, а завершилося восени 2002 року. Будівництво церкви здійснювалося за реставраційними кресленнями майстрами з м. Яворів Львівської області під керівництвом бригадира теслярів Івана Кота. Храм стоїть по широті «схід-захід» практично на одній лінії зі Свято-Успенським собором Києво-Печерської лаври.
Це перша в Україні козацька церква, споруджена у новому тисячолітті. Вона являє собою копію храмів козацької архітектури, які у великій кількості існували в XVII столітті на Середній Наддніпрянщині.
У 1775 році за наказом імператриці Катерини II російські війська віроломно зруйнували Запорозьку Січ після чого козацькі церкви в Україні вже не будувалися. Отож і створено у Києві, за сім кілометрів від Хрещатика, обіч історичного витоку річки Либідь, козацьке селище XVIII століття «Мамаєва Слобода» для утвердження віковічного прагнення українців жити на дідівській землі власним національно-культурним життям.
Особливості Храму
Цей храм є перлиною українського церковного зодчества, яскравою пам’яткою мистецького доробку минулих віків, унікальним зразком дерев’яної тризрубної і триверхої козацької церкви. В інтер’єрі церкви відкритий підкупольний простір, бабинець з навою, які з’єднані широким прямокутним вирізом, при західній стіні бабинця розташовані хори. У бабинці розміщується сволок перекриття, на якому влаштоване панікадило зі 33-ма свічками, – як символ років життя Господа нашого Ісуса Христа. У західній стіні бабинця на рівні існуючих хорів є лутки двірного отвору, через який є вихід на балкончик над ґанком. У ХVII-ХVIII століттях невеликий простір церкви міг умістити лише вибраних козаків та старшину, тож із подібних балкончиків, до всього Війська Запорозького Низового мали змогу звертатися з проповідями церковні ієрархи.
Церква – тридільно-триверха, належить до найпопулярнішого типу українського дерев’яного зодчества. Цей тип свого часу став основою для багатьох формально-мистецьких комбінацій, бо з різних причин піддавався в окремих будівельних цехах різноманітним мистецьким змінам. А відтак, кожна дерев’яна тридільно-триверха церква відзначається своїми особливими рисами.
Реконструйована за реставраційними обмірами ставропігійна козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці зберегла прадідівський архетип архітектурно-просторової побудови – ширший центральний зруб у плані, нава має правильну квадратуру, а зруби в плані бабинця та вівтаря збудовані у формі пом’якшеного квадрата. Усі три зруби церкви однакової форми, покриті півсферичними барокальними маківками, встановленими на восьмигранних з одним заломом барабанах, котрі ритмічно звужуються доверху. Маківки увінчані декоративними главками з козацькими Богородичними хрестами. Центральний хрест має назву «Сонце Слави», в основі його лежить півмісяць – як символ Пріснодіви Марії, – з якого підіймається хрест у вигляді «дерева життя», рясно уквітчаного квітами Богородиці – лілеями. Верхів’я хреста прикрашає Короноване сонце. Богородичний хрест «Сонце Слави» символізує перемогу Діви Марії, котра дарувала нам Спасителя. Центральна маківка трохи вища за бічні. По периметру церкви розташоване широке піддашшя (опасання), яке опирається на різьблені кронштейни – це є найдавнішим елементом дерев’яної козацької церконної архітектури обох берегів Дніпра (подібні елементи мали найдавніша церква у Чернігові, дерев’яна церква Різдва Богородиці на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, церква Архістратига Михаїла в селі Суботові, Покровська церква Запорозької Січі на Микитиному Розі та інші). Дах церкви та дзвіниці перекритий ґонтом (дерев’яна черепиця доби середньовіччя). Стіни зрубу відкриті, і ми можемо відчути подих дерева XVIII ст.
Дзвінниця
На захід від церкви стоїть дерев’яна триярусна дзвіниця, квадратна у плані, увінчана маківкою, над якою вивищується хрест «Сонце Правди» — як символ Господа нашого Ісуса Христа. Збудована, як і церква, у період 2000-2002 років. Перший, другий і третій ярус її рублені — складені із брусів. Третій ярус має прямокутні отвори для дзвонів, яких із головним дзвоном «Благовістом» тринадцять. Яруси сполучаються внутрішніми дерев’яними сходами. Церковні сходи складені із товстих дощок (плах): за світоглядними уявленнями того часу, із плах робили місце страти злочинців (звідси відомий вислів — «зійти на плаху»). Таким чином, символічно людина повинна була пройти шлях спокути, підіймаючись до храму по таких сходах, усвідомити гріховність свою життя і покаятися.
Інтер’єр церкви
Пишний бароковий іконостас та інтер’єр для нового храму виготовили різьбярі з Києва — Ф.А. Воропай, та Львова — І.А. Бабійчук, оздобивши його Богородичними мотивами (лілеями, а також різьбленням виноградної лози та листя аканту). Левову частку ікон, у стилі так званого Мазепинського бароко, написав київський художник Олександр Цугорка.
Чільним образом храму, написаним Олександром Цугоркою, є ікона «Богородиця Слобідська Цариця Козацька». За свідченням Михайла Грушевського, подібна ікона ще до 1897 року знаходилася в родовій Михайлівській церкві Гетьмана Богдана Хмельницького, що в селі Суботові. Також в оздобленні храму брали участь художники С. Герасименко, Д, Бєлянський, В. Недайборщ, О, Кудрявченко.
Освячення, статус та сьогодення Храму
Сьогодні посаду настоятеля храму обіймає протоієрей Роман Фурдин.
На освяченні 8 серпня 2003 року чотирьох кованих хрестів (Хрест «Сонце Правди» та трьох хрестів «Сонце Слави») перед встановленням їх на церковних банях були присутні священнослужителі УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ, представники владних структур і громадських організацій, а також численні жителі Відрадного. Очолював цю урочисту подію Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет.
Він же 14 жовтня того самого року здійснив урочистий чин освячення першої козацької церкви в новому тисячолітті. Того дня відзначалося велике церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці та державне свято — День Українського козацтва-Отож відразу по закінченні Божественної Літургії під стінами новоосвяченого храму відбулася Велика Рада Українського козацтва, на якій делегати, що з’їхалися сюди з усієї України, одноголосно переобрали гетьманом України гвардії генерал-лейтенанта І.Г. Біласа на черговий термін. Козаки також урочисто посадили поруч із церквою привезений ними жолудь зі знаменитого тисячолітнього Хортицького дуба, як символ міці й невмирущості української-козацької нації.
Враховуючи непересічне значення церкви Покрова Пресвятої Богородиці у відродженні національної гідності й поваги до прадідівських прагнень бути на власній землі господарями, 23 вересня 2004 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет видав Указ про надання козацькій церкві статусу Ставропігії у складі Української Православної церкви Київського Патріархату.
У пам’ять про 230 роковини свавільного руйнування військами Катерини II Запорозької Січі, 14 жовтня 2005 року поруч зі Ставропігійною козацькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці було встановлено пантеон із 38 кам’яних хрестів, виготовлених зі степового пісковика, на яких викарбувано назви всіх тридцяти восьми куренів Войська Запорозького Низового. Пам’ятні знаки були урочисто освячені єпископом Білоцерківським (УПЦ КП) Олександром.
Церква збудована в новому тисячолітті, але серед київських родин уже утвердилася думка: щоб хлопчик виріс справжнім козаком і мужнім чоловіком, його треба хрестити саме в цій козацькій церкві, а дівчата мають обов’язково поставити у ній свічку і молитися до ікони «Богородиці Слобідської Цариці козацької», щоби Вона послала їм гарного нареченого.
