Опубліковано: 03 Кві 2015 16:26
Засуха — в народному уявленні — кара за гріхи, яка посилається людям зверху. Головною причиною засухи вважали «осквернення землі», тобто поховання нечистих покійників — самогубців, утоплеників тощо, яких «земля не приймає». Звідси і такі давні способи магічного зупинення засухи, як руйнування їхніх могил, викидання трупів у воду і т. ін.
Згідно з віруваннями, земля «спить» від Здвиження до Благовіщення, і торкатися неї заборонялося. Що ж до спорудження будь-яких огорож навесні, до Благовіщення, то вірили, що вони призводять до «загороджування дощів» улітку, тому у випадку засухи такі забори руйнували, щоб «звільнити» дощ. На ткацьких верстатах також заборонялося працювати (вважалося, що можна «заснувати» дощ). Якщо такий гріх викривався, винувату жінку обливали водою, а станок ламали.
Магічний зв’язок вогню, вогнища, печі з засухою лежить в основі повір’їв про те, що пекти хліб чи смажити що-небудь на Благовіщення — гріх, бо наслідком може стати засуха: «буде так пекти, як печеться на сковороді» (Полісся). Винуватцями засухи могли бути також гончарі й черепичники, оскільки їхнє ремесло пов’язане з вогнем.