Заклинання – те саме замовляння, але  в наказовій формі, наприклад: «Бодай ти пропав!», «Бодай ти світу Божого не побачив!» і т. ін. Спочатку заклинання були на ворогів, як і ворожіння, згодом з’явилося багато заклинань у формі замовлянь на хвороби: на кровотечу, на зубний біль, на укус змії. Ось приклад закляття на ворогів (проголошується уночі на порозі): «Ніч темна, ніч тишна, сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному! Замикаєш ти комори, двірці і хлівці, церкви й монастирі! Замкни моїм ворогам губи-губища, щоки-пращоки, очі-праочі, щоб вони на мене, нарожденну, зубів і очей не витріщали, гніва в серці не мали, щоб усе поважали і в добрих мислях мали!».

Є заклинання на плоди, щоб краще родили, на вроки, щоб відурочити, і навіть на смерть. Є також закляття морозу, зими і смерті, що виголошувалися, очевидно, паралельно з очищенням землі вогнем від усякої нечисті. У народі вірили, що злій чарівниці Зимі допомагають чаклуни, відьми і різні демонічні духи. Щоб вона запанувала у небесному царстві, вони накидають на світлих богів звірині шкури, перетворюють їх за допомогою заклять на тварин, у подобі яких і перебувають вони до приходу весни. Цей мотив простежується в огнях Великого четверга і Великодньої ночі та в різних обрядах очищення. Один із таких варіантів 

Смерте, смерте, іди на ліси,
Йди на безвість, йди на море,
І ти, морозе, великий і лисий,
Не приходь до нас із своєї комори!
Смерть з морозом танцювала,
Танцювала і співала
А за море почвалала.

Заклинання доволі часто використовують, щоб приворожити парубка на любов до дівчини, щоб сонце світило, щоб дощ ішов тощо.