Водяні млини з’явилися на території України ще в XII ст., а з XIV ст. часто згадуються у давньоруських пам’ятках. Виникли в умовах натурального господарства і були нерозривно пов’язані з хліборобством. За часів феодалізму млини стали джерелом значних прибутків. Селяни і міське населення змущені були молоти зерно тільки на панських млинах, інакше накладався штраф. Існував звичай, за яким за помол збіжжя платили не грішми, а зерном.

Розрізняють водяні млини двох видів: колісні й муптовчасті. Другі — це праобраз сучасної турбіни. У них на вер­тикальній осі були лопаті, розташовані під кутом. Потік води, потрапляючи на них, змушував вісь з насадженими на неї жорнами обертатися. Це одні з перших примітивних млинів, які будували на ріках із сильною течією.

Колісні водяні млини бувають переважно двох видів: наливні й підливні. В Україні більшого поширення набули наливні млини, при яких ріка обов’язково запруджується. Воду пускають лотком на ринву (жолоб). Приблизно на половині віддалі від ринви до водяного дзеркала потоку обладнують вал з водяним колесом. Вода, падаючи на нього, заповнює по колу ящички-кювети і своєю вагою обертає колесо. На рівнинних річках вода на колесо потрапляє завдяки створенню (з допомогою гребель) спеціальних водоймищ.

У підливному колесі замість ящичків розташовані лопаті. Колеса приводяться в рух течією води. Щоб такі млини працювали продуктивно, споруджували спеціальні греблі, які заходили далеко в ріку. Млини з підливними колесами були і плаваючі — переважно на Дніпрі, Прип’яті, Горині. їх ставили на пором або два човни, які кріпили до берегів линвою.        

Механізм дії всіх водяних млинів схожий. Їх обладнували у спеціальних будинках. У лісових зонах млини виготовляли з дерева, зрубів. Великі двоповерхові водяні млини в мину­лому були поширені на Волині. Деякі з них збереглися донині. До них підключені електродвигуни.

Водяні млини глибоко увійшли в побут українського народу. Життєва мудрість, яка знайшла відбиток у народних прислів’ях та приказках, часто пов’язана з водяними млинами. Коли хочуть заспокоїти людину, переконати її в тому, що минуть біди і невдачі, кажуть: «Усе перемелеть­ся — борошно буде».