ВІНЧАННЯ — кульмінаційний ритуал весільного обряду, коли молодих прикрашали вінцем, немов княжою короною, і називали князем і княгинею. Церковний обряд вінчання увібрав у себе і деякі народні ритуали, у тому числі з’єднання молодих (зв’язування рук, обмін обручками, окреме пригощання). Обхід молодих кругом аналоя або вівтаря у церкві у народному обряді відповідає обходу (часто посолонь) кругом столу (або печі, колодязя, дуба, дому, комори та ін.); ставанню на пояс перед вівтарем відповідає благословення батьків на кожусі або на поясі; шлюбний вінець аналогічний весільному вінку. Нецерковный обряд здійснювався зі священиком і без нього (деякі функції могли передаватися весільному кумові або кумі). У болгар молодих вінчали на білій овечці. У македонців їх ставили перед вогнищем обличчям на схід; батько молодої покривав їх хусткою, благословляв і разом із кумом тричі поливав вином, а кум обсипав солодощами. Молодий з молодою вінчалися під дубом; тричі обходили кругом дуба, куща, ялини. Дослідники припускають, що дохристиянський обряд вінчання у слов’ян проходив біля дерев, які молоді тричі обходили за Сонцем.
Час вінчання визначається народним календарем, днями тижня, часом доби і фазами Місяця. У болгар не вінчаються у погане дене — від Різдва до Нового року, у сербів — на Стрітення, бо, за повір’ям, у цей день вінчаються горобці, в яких життя коротке. У поляків вінчання на Масницю загрожує подружжю божевіллям. Сприятливими днями вважаються середа і неділя (ранок). У деяких районах Словаччини та в македонців у значенні оберега вінчання могло бути і вночі. У лужичан вінчання, коли Місяць збільшується, сприяє добробуту, а коли Місяць уповні — пророкує безпліддя.
Заборони. Молода остерігається, щоб вінчання не сталося під час місячних: це пророкує недовге подружнє життя. Весь день до вінчання молоді нічого не повинні їсти. Тільки натщесерце молоді можуть отримати благословення померлих батьків на шлюб. На вінчання не можна їхати на конях, якими везли покійника. Не можна дивитися назад, аби майбутня дитина не хворіла. Молода, одягнена до вінчання, не повинна дивитися у дзеркало, бо буде нещасливою у шлюбі. Хлопець повинен тримати вінець над молодими обов’язково правою рукою, лівою не дозволялося. Під час вінчання молоді не повинні переступати з ноги на ногу, бо наблизиться смерть. У церкві не можна проходити між молодими, бо розлучаться. Під час вінчання молодим не можна мати на тілі хрестів і намиста, бо життя буде бідовим, і т. ін.
Прикмети. Якщо в один день вінчається декілька пар, то третій парі це загрожує смертю; вінчати в один день або рік двох сестер — погана прикмета. Поганим знаменням є зустріч на шляху до вінчання або після нього двох весіль. Зустріч з похоронною процесією загрожує смертю одному з подружжя, їхній першій дитині; зустріч з білою коровою або конем пророкує дитину, а з чорною — безпліддя. Яскраве горіння свічок — щасливе, веселе життя у шлюбі; спокійне, без спалахів — дружнє або коротке; рівне — довге життя; тріскуче — довге життя або сварки у сім’ї. У деяких місцевостях дощ (сніг) на вінчанні знаменує багатство молодих, в інших — нещасливе сімейне життя. Ясна погода віщує бідність або, навпаки, веселе життя; грім — нещастя, смерть одного з подружжя; вітер – нещасливе життя у шлюбі або свідчить про легковажність молодих; заметіль — «все багатство видує».

"Українська міфологія" Валерій Войтович. Київ "Либідь" 2005