Нерідко початок першого місяця осені приємно дивує своєю яскравістю, теплом – здається, що літо повернулося.

Над козацьким селищем сонечко ще довго сяє на ясному небосхилі, проте воно вже не таке гаряче як в літку, хоча й ніжно-ласкаве і по-материнському лагідне. Над озером Красавиця, що в урочищі з якого бере початок легендарна річка Либідь, ще кокетливо хизуються білі лілеї та жовте латаття. Вересневе повітря прозоре й легке, в ньому далеко чути кожен звук дзвонів з козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці, проте зменшення світлового дня та зміна кольорів листя на деревах вказують на неминуче наближення золотої осені.

У вересні, наші прабабусі, між Першою та Другою Пречистою починали збирати калину.

Наші прадіди казали: «Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою». Або ще казали: «Вересень то плаче, то сміється».

Якщо під вербою мокра земля (з листя стікає волога) – перед дощем, а якщо на рослинах багато павутиння – утримається тепла погода.

Гайда до нас на слободу за новими вересневими враженнями.