Молодіжні складки, вечорниці досвітки в Україні були традиційно характерні для пізньої осені та зими. Особливо видатними вважалися свято святої Катерини — 7 грудня.

       Святу великомученицю Катерину дівчата вшановували як свою патронесу і вірили в їі сприяння майбутній щасливій жіночій долі. Навіть хлопці, шо прагнули знайти собі добру й роботящу суджену, напередодні свята постували й молилися святій Катерині про допомогу в цій важливій життєвій справі. Дівчата ж, сподіваючись на щасливе заміжжя, ворожили на долю, Вдосвіта зрізали кілька вишневих галузок і ставили їх у воду в хаті на покуті (під образами). Якщо до Нового року (святої Маланки — 31 грудня за ст. ст.) вишні зацвітали, це означало, що дівчина незабаром вийде заміж. Хлопці теж ламали вишневі гілки і ставили їх у глечику на покуті до Різдва. Якшо гілка добре розвивалася й зацвітала, то парубок вірив, що судилася йому дівка працьовита, гарна й любляча. Якщо ж вишенька розвивалася, але не цвіла, хлопець мав узяти дівчину нічим не примітну. Чия ж гілка всихала, тому судилася погана дружина — ледача, сварлива й негарна.

       На Катерини дівчата варили в горщику кашу — гречану чи пшоняну. Опівночі виносили на подвір’я, обгорнувши рушником, ставили на тин, і гукали: «Доле, доле, ходи до нас вечеряти!». Якщо на цей заклик хтось або щось подавало голос у відповідь (кукурікав півень, гавкав собака, хтось десь співав пісню, щось грюкало), то це означало, що “доля” почула запрошення і сприятиме дівчині у пошуках коханого. Якщо ж на вулиці було тихо, дівчина боялася лишитися незасватаною.

Ікона Великомучениці Катерини в ставропігійній козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці. Художник Олександр Цугорка.

       Досвітки на Катерини користувалися особливою популярністю. Хлопці на них сходилися не лише з різних кутків села, а й з інших сіл, сплачуючи могорич хлібом і горілкою чи пивом місцевим парубком, які в цьому випадку безперепонно пускали «чужих» на гуляння.