Покрова – свято 1/14 жовтня, коли земля «вкривається» на зиму і «лягає відпочивати». Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем, бо вважається покровителькою шлюбів. На Покрову небо все частіше вкривається хмарами. Саме тоді просить Покрову Мати-Земля: «Покровонько, Покровонько, накрий мені головоньку, накрий в’ялим листячком, червоним платочком, накрий в’ялою квіткою, білою наміткою. Покрий, покрий нивоньку, щоб не боліла її спинонька, ні спина, ні голова, щоб на весну здорова була».

Для дівчат Покрова – найбільше свято: розпочинається сезон вечорниць, весіль. Юнки, які ніяк не діждуться сватів, у цей день потайки просять її: «Покрів моя, Покровонько, покрий мою головоньку, як не платком – ганчіркою, аби не зосталася дівкою». Коли Покрова приносить сніг – то на щастя молодій і молодому. Не даремно так вичікують її люди. Як говориться, «Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова».
       Православне свято Покрова Пресвятої Богородиці було запроваджене в середині Х ст., і родительку Христа стали називати Покровою. У козаків вона була у великій пошані. На день Покрови відбувалися вибори нового кошового отамана.
        Це свято мало подвійне значення для запорозьких козаків. Під Покровом Пресвятої Богородиці козаки не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, тобто бурі морської. Під Покровом Пріснодіви вони залишались непорочними і свято виконували найголовніший девіз свого життя – захист дідівської православної віри та безшлюбність. Запорожці, як правило, відшукавши який-небудь неприступний острів посеред Дніпра, або видивившись якийсь підвищений «Ріг» – цеб-то мис на березі ріки, влаштувавши в ньому зовнішній, а з внутрішнього відділивши внутрішній кіш, запорозькі козаки вибирали в останньому найвигідніше й найкрасивіше місце, де передусім зводили церкву, як правило в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці, а потім уже споруджували інші – необхідні для оборони та життя будови. «Нехай пишається храм Божий в небесній висоті, й нехай святі молитви зносяться від нас прямо від землі до Престолу Господа Бога».
       Під час богослужіння, при читанні Євангелія, всі козаки приходили в рух, виструнчувалися на повний зріст, бралися за ефеси шабель і виймали леза до половини з піхов – на знак готовності захищати збройно під Покровом Пресвятої Богородиці Слово Боже від ворогів християнської віри та рідної землі.