Розмова Дніпра з Дунаєм. Дума записана в одному варіанті на початку XIX ст. на Полтавщині від кобзаря Івана.
Друк, за вид,: Думи.— 1982.— С 79.
Незвичайність форми, давність деяких мовних виразів змушувала дослідників вважати думу дуже давнім твором. Є припущення, що в думі розповідається про похід козаків на Північний Кавказ в середині XVI ст.
Город-цар — Царград, Цареград, Царгород — давня назва Константинополя (тепер Стамбул).
Опертою — колом.
На черкеській горі — на Північному Кавказі, тобто де жили черкеси.
 

РОЗМОВА ДНІПРА З ДУНАЄМ

Питається Дніпр тихого Дунаю:
«Тихий Дунаю,
Що я своїх козаків на тобі не видаю?
Чи твоє дунайськеє гирло моїх козаків пожерло,
Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?»
Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути:
«Дніпр-батьку, Славуто!
Сам собі думаю да гадаю,
Що твоїх козаків у собі не видаю:
Уже чверть года три місяця вибиває,
Як твоїх козаків у мене немає,
Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайська вода твоїх козаків не забрала,
Їх турки не постреляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали…
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
Твої козаки на черкеській горі пробувають,
Холодної води в барила набирають,
Шляхи і дороги замічали,
Городи бусурменські плюндрували,
Огнем-мечем воювали,
Сребра-злата по достатках набирали,
До річки Хортиці прибували,
Велику переправу собі мали,
До стародавньої Січі поспішали,
У стародавній Січі очертою сідали,
Сребро і злато турецьке на три часті паювали,
Мед і оковиту горілку подливали,
За весь мир господа прохали…
Которії козаки чистим полем гуляли,
Річки низовії, помощниці дніпровії, добре знали!»