Про криницю
Опубліковано: 20 Тра 2008 15:58

Криниця – символ батьківщини; здоров’я, сили, багатства, родючості; святості і чистоти; краси, вірності; безсмертя народного духу; розлуки, туги; високої духовності.

Символіка криниці тісно пов’язана із символікою води. Практично всі народи світу обожнювали водну стихію. Напр., володарем озер, джерел, колодязів у тібетській міфології був Лу, у древньоарабській – Нахі. Корейці у давнину поклонялися водяному духу Мульквісіну, який жив у криниці, річці. У слов’ян володарками криниць вважалися Віли /Вили/ – чарівні дівчата з крилами. За даними митрополита Іларіона, українці вірили: “у криниці живе окремий криничний дід – криничник”.

Із криниць щодня брали воду для пиття, варива їжі, прання, купання дітей тощо. Саме біля них збиралася молодь на свята, водила хороводи, жартувала, освідчувалась у коханні. Звідси, напоївши коней, їхали козаки боронити рідну Україну. Тут прощалися з милою. Біля криниць ворожили, їх щоразу очищали, освячували. Традиційними були походи усім селом до криниці. Парубки спільно чистили їх, упорядковували, дівчата прикрашали їх вінками, клали на цямриння запашне зілля /див. Зілля/, у воду кидали аїр, любисток. Це, за віруваннями, проганяло лихі духи, умилостивлювало русалок, криничників.

Ось чому, як пише С.Килимник, в українців криниця – “символ здоров’я, сили, багатства, родючості, плодючості, святості, чистоти. А для молоді – це символ дівочої краси, вірності, але й розлуки, суму, туги, жалю” /Килимник С. Український рік… – Кн. 2. – С. 415/.

Хвилюючим символом чоловічої вірності була так звана криниця-вдовиця. Коли помирала раптово кохана дівчина, парубок, бувало, вже не одружувався ніколи, “на віки залишався вдівцем”. Причому він сам, без сторонньої допомоги, копав у полі криницю. Часто вода з’являлася на 20-30 метрів. Щоправда, дозволялося допомогти парубкові витягувати нагору землю. І все одно така робота тривала часто-густо кілька місяців. У давнину криниці були громадськими, їх копали кутком біля перехрестя доріг. Цямриння опоряджали вирізьбленими силуетами пташок, тварин, оздоблювали розмальовками. У дбайливих господарів обіч висаджували вербу чи калину, квіти, ставили лавку.

У фольклорі, літературі часто постає образ криниці як пахучої квітки, живої істоти. Оспівані у піснях, криниці символізували батьківщину, рідне село, кохану, непорушну віру у безсмертя народу, джерело його високої духовності.
Уклонилась, повела мене в світлицю,
Пригощала за столом новотесовим.
Пив я воду, пив холодну із криниці –
Срібнодзвонну, срібноплинно-проліскову.
/Б.Олійник/.

Словосполучення дзвонкова криниця в сучасній поезії вживається у символічному значенні “джерело, витоки, коріння, основа” /С.Єрмоленко/.
“Ти кличеш мене додому, ти пахнеш мені катраном,
Моя дзвонкова кринице, дивися ж не обмілій”
/Л.Забашта/.

О. Потапенко.

КОПАВ, КОПАВ КРИНИЧЕНЬКУ

Копав, копав криниченьку
Неділеньку – дві…
Любив козак дівчиноньку
Людям – не собі!

Ой жаль-жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди!
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль-жаль!

А вже з тої криниченьки
Орли воду п’ють…
А вже мою дівчиноньку
До шлюбу ведуть.

Ой жаль-жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди!
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль-жаль!

Один веде за рученьку,
Другий – за рукав,
Третій стоїть, гірко плаче –
Любив та не взяв!

Ой жаль-жаль
Мені буде –
Візьмуть її люди!
Візьмуть її люди –
Моя не буде!
Ой жаль-жаль!

Українська народна пісня ХVІІІ ст.

       ДЖЕРЕЛО — за народними уявленнями, несе чарівну й цілющу воду. Відразу після створення землі, щоб наповнити її морями, річками, джерелами, Бог наказав іти дощам, а птахам розносити дощову воду в різні джерела по всьому світі. Обрядові ходіння до джерел відбувалися на день Юрія, в останні дні Страсного тижня, на Великдень, Вознесіння, Трійцю, на Русальному тижні, на Купала, а у зимню пору — на Різдво, Новий рік і особливо на Водохрещу. Біля джерел здійснювали лікувальні та очищувальні маніпуляції: у проточній воді обмивалися жінки, щоб позбутися безплідності; нареченій лили воду через сорочку, «щоб легко рожала»; проточну воду бризкала собі на груди рожаниця, коли у неї пропадало молоко. Повсюдно відомий ритуал водіння молодих до джерела або колодязя після першої шлюбної ночі. Біля джерел влаштовували гадання, обряди викликання дощу, ритуали символічного «годування» води, жертво¬приношення і т. ін.

“Українська міфологія” Войтович В.М. 2005 р.

 

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

150грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнВимушені переселенці
  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
    Крім організованих груп
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани війни з Росією
    та їхні діти. За наявності посвідчення учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»