Опубліковано: 02 Кві 2015 14:23
Блукаючі вогники — частина пекельного вогню. Люди вірять, що такі вогники світяться на могилах лише дуже великих грішників, яких Бог карає пеклом ще до Страшного суду. Походження блукаючих вогників пояснюють тим, що на цвинтарях завжди водиться всяка нечисть, а надто упирі, які намагаються вчинити людям шкоду і лякають їх. Вважають їх також світлом, яке запалюють ангели на могилах праведників, або душами, що вийшли з могил із поховальними свічками. Але найпоширенішим є повір’я, що блукаючі вогники на цвинтарях, могилах, болотах та в інших місцях — не що інше, як скарби, що виходять з-під землі нагору для просушування (або чорт просушує закопані скарби). Бачити вогники може тільки щасливець.
Щоб добути скарб, той, хто побачив вогник, має кинути в нього щось зі своєї одежі або взуття. Тільки-но він це зробить, скарб миттю увійде в землю — на таку глибину, на якій відстані була від землі кинута річ: якщо, приміром, кинуто шапку, то скарб увійде в землю на зріст того, хто її кинув, і т. ін. Тоді треба копати, і скарб буде вирито неодмінно. Блукаючі вогники на болотах вважають також дияволом, який заманює туди подорожніх; вони можуть указувати на місце мешкання чортів. Вогники, що з’являються на могилі (пагорбі), є незаперечним доказом того, що там поховано чаклуна. Білоруси уявляють блукаючі вогники одноокими немовлятами.
