Перевертень (оборотень) — людина, що веде подвійне існування: то як людина, то як звір. Геродот у своїй «Історії» згадує про неврів — сусіднє зі скіфами плем’я. Один раз на рік кожний з неврів міг ставати вовком на деякий час, а потім знову повертався в людську подобу. Людину, для якої перевертництво є внутрішньою потребою, іноді називали дводушником, оскільки у неї нібито два серця: одне людське, а друге— вовче. У легенді «Дводушник» перебування героя вовком триває лічені хвилини. За цей час у більшості сюжетів єдине, що встигає вовк, — це напасти на свою дружину.

Чародій, ударившись об сиру землю, политу дощем, легко стає вовком, птахом, конем, мурахою, а за потреби може перевтілити іншу людину в звіра чи птаха. Перевертень у легендах і казках одружується або виходить заміж і веде подвійне життя, поки не стане зовсім людиною. Однак коли потайки знищать його звіриний покрив (наприклад, спалять жаб’ячу шкіру, котру носить жінка), це розриває подружжя. Здобути над перевертнем владу можна, підгледівши і вкравши зі схованки його крила або щось інше, що є його єством. В епосі міф про перевертня представлений у найдавні­ших билинах («Волх Всеславович», «Вольга і Микула»), у «Слові о полку Ігоревім» (риси перевертня тут властиві і Всеславу Полоцькому, і самому Ігорю в момент втечі), а також у деяких текстах календарного і весільного фольклору. Ось один із фрагментів таких мотивів, де Іванко написав «листонька до дівоньки»:

А вона йому одписує і одказує:
Не присилайся, не утрачайся,
Я до тебе сама прибуду.
Я до тебе на двор — дробним дощем,
А в сіни — ясним сонцем,
В хату — панянкою,
А за стол — миленькою.