Опубліковано: 24 Бер 2015 13:01
Овсень, Авсень, Усень, Ясень, Таусень, Говсень, Овсянич — божество плодючості, статків, поліття й осені. Свято Коляди у північно-східних слов’ян відоме ще під назвою Овсень, або Таусень. Овсень — бог, який проторює шлях до Різдва і Водохрещі, а там і до наступного літа.
Вшановувати Овсеня починали одразу після закінчення всіх господарських робіт у полі і аж до Різдва. У народів, де головним посівним зерном був овес, ним засівали на Різдво і при цьому закликали Овсеня. Він уособлювався в образі вершника на коні з багатими плодами та пучками сухих квітів у руках. Заразом він і божественний суддя — розподіляє дари земні між смертними: одним дає багато, з надлишком, а в інших забирає навіть найнеобхідніше. І.Сахаров зазначає, що в день Василя відбувався на Русі якийсь незрозумілий обряд: «Із слів пісень ми взнаємо його назви: це авсень, або овсень, усень, таусень, говсень». Про нього згадують стародавні джерела, зокрема грамота царя Олексія Михайловича 1649р.: на свято Коляди люди «накладали на себе машкару і одіж скоморохів і між собою, причепуривши, бісовську кобилку водили». Одна з обрядових пісень закликає доброго молодця Овсеня приїхати на свині:
На чім йому їхати?
На поросячій свинці.
Чим поганяти?
Живим поросятком.
В іншій пісні він має їхати по місточку:
Мосточок містила,
Сукном вкривала,
Цвяхами прибивала,
Ой, Овсень, ой Овсень!
Кому ж, кому їхати
По тому місточку?
Їхати там Овсню
Та Новому року.
Ой Овсень, ой Овсень!
Овсень згадується у Велесовій книзі: «І ті свята: перше — Коляда, а друге — Яр і Красна гора Осіння, велика і мала»; «І се інші є — Сивий Яр і Дажбо. І се інші є — Білояр, Ладо, Купало… Овсянич…»
