Оце зіхає!.. Нехай сам здихає
Опубліковано: 26 Бер 2015 14:19
Позіхати — дія, що осмислюється у народній культурі як небезпечна для самого позіхаючого і для присутніх; пов’язується з уявленням про передання причини через відкритий рот.
Отож колиску з немовлям закривали ситцевою тканиною, щоб людина, яка зайшла в дім, «не позіхала на дитину». За повір’ям, чаклуни, знахарі, відьми, бажаючи навести причину, починають позіхати та кривлятися так, що аж сльози котяться в них з очей. Саме позіхання символічно «відганяли спати» подалі від людей: «Чіпа, чіпа! В солому спати!» Щоб знешкодити небезпеку від позіхаючого, йому казали: «Оце зіхає!.. Нехай сам здихає». Заборонялося позіхати, не прикривши рота рукою, і сонливо потягуватися, бо та людина, що поруч, може захворіти і померти. На Поділлі вважали, що коли людина позіхає, значить хтось її осуджує.