Око — об’єкт численних вірувань і повір’їв. За його допомогою людина може вплинути на долю іншої людини. Найчастіше очі пов’язані з можливостями зурочити, нашкодити живій істоті. Інші вірування стосуються хвороб очей, сліпоти, бачення мерців і т. ін.

 Оком дня називали наші предки Сонце, а небесними очима — Місяць і зірки; і, навпаки, людські очі порівнювали із Сонцем і Місяцем, а лоб — з небесним склепінням. Вірили, що людські очі утворилися від Сонця, про що дізнаємося із замовлянь. У повсяк­денному розумінні вікно як отвір, що пропускає світло, ототожнюється з оком: вікно, отже, є оком житла. Народна загадка про око говорить: «Стоїть палата, навколо мохната, одне око, і те мокре». Різнокольорові очі — ознака належності до нечистої сили. За повір’ям, чарівник, утративши зір, більше не в змозі чарувати, а тому стає безпечним.

 Особливі властивості приписують очам деяких тварин: заворожувальну силу має погляд вовка, коли він першим подивиться на людину; силою свого погляду вуж-покровитель, що живе у хліві, заманює найбільш дійну корову і ссе у неї вим’я; погляд жаби наводить причину або викликає випадання зубів; магічну силу мають косі очі зайця: вони можуть зурочити, наслати безсоння або ж сонливість, викликати пожежу.

 Очі, особливо «карі очі», дуже часто згадуються в українських піснях. Народний афоризм «Очі не бачать— серце не болить» виражає силу впливу зорових вражень на почуття людини.