Ніч ворожіння — ніч перед Новим роком. Тоді Всебог відкриває зоряне небо, Ясен-Місяць веде розмову з богом Колядою і зірками, тоді ж Коляда призначає кожній зірці новонароджену душу. У цю чарівну ніч треба бути обережним, бо всі злі духи лісів, вод, ярів, скель чатують на людину і теж святкують і веселяться аж до третіх півнів. Відьми в цей час летять на кочергах на Місяць — виганяють туди Старий рік. У давнину рівно опівночі 12 волхвів ходили урочисто ставити біля своїх святинь снопи збіжжя, а раненько йшли дивитися: на якому з них найбільше інію, тим зерном і засівали більшу частину поля. Рівно опівночі вода в річках перетворюється на вино, а перед першими півнями горять зачаровані скарби. Тоді, найчастіше вселившись у корову, бика, коня чи козу, ходить по хатах людська Доля…

У цю ніч молодь збирається на вечерю. Вона проходить дуже весело — із щедрівками, танцями, музиками. Під час такої спільної вечері проводять і спільні гадання-ворожіння на майбутній рік. Часто виходили на вулицю й питали в першого стрічного ім’я — таким чином відгадували ім’я нареченого або нареченої. Іще рахували поліна, принесені в хату. Якщо їхня кількість парна, то скоро бути весіллю. Потім, заплющивши очі, брали навмання одне з них: якщо поліно має кору та пряме, буде багатий, гарний і добрий чоловік, а якщо без кори та криве — бідний та поганий. Також витягали солому зі стріхи: якщо вона з колоском, то й з достатком буде життя. Ще насипали на купки жито, біля кожної купки ставили воду, приносили півня з курми та дивилися, чия курка або півень що почне робити: їсти, пити, співати, битися або ховатися. Лягаючи спати, клали під подушку гребінця і нашіптували: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову». Хто присниться, з тим і випаде пошлюбитися. Перед сном клали на тарілку з водою кілька цурупалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток!» Якщо вранці цурупалки приставали до вінця тарілки, то дівчина побереться з тим, хто приснився. То все ворожіння про судженого або суджену. А ще вранці на Новий рік міряли воду: коли вода прибула, то корови будуть давати більше молока, ніж у минулому році, і навпаки. Жінки виходили до хліва і дивилися, куди головою лежить корова: якщо на схід, то отелиться вранці, на південь — удень, а на північ — то ввечері. Діти клали батькові в один чобіт шматок хліба, у другий — вуглину. Він просив подати якийсь один чобіт: якщо випадала вуглина, то рік буде голодний, а хлібець — щедрий.

На Гуцульщині в цю ніч господиня вдягає чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб купається у воді, але я — в здоров’ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона примовляє: «Я не беру воду, але мед і вино!» Повертається ґаздиня до хати, всі сплять — ніхто нічого не чує. Вона навшпиньки підходить до дітей і торкається їхніх голівок мокрим хлібом, промовляючи: «Аби були такі величні, як святий Василь величний». Потім у коновку кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий рік уся родина вмивається тією водою. Дівки- чарівниці у цю ніч збирають зілля нєчуй-вітер. Хто його знайде, — а росте воно в таких місцях, що тільки чарівниці знають, — той може зробитися «нечуваним і небаченим».