Ніч традиційно ділилася на три частини: перша тривала від заходу Сонця до опівночі; друга — до співу півнів; третя закінчувалася зі сходом Сонця.

За народними уявленнями, ніч — мати смерті та сну. Живе на протилежній від вирію стороні, на далекому заході, де кінчається земля. Коли на землю приходить богиня ночі, богиня смерті Мара теж приходить із царства мертвих, щоб забрати з собою наступну жертву. У багатьох народів богиня ночі уособлювалася в жіночому образі з вуаллю, посиланою зірками. Ніч — це пора, коли мерці (а вони, за повір’ям, сильніші за живих) запалюють своє світило — Місяць. Глуха ніч символізує первісну пітьму, яка була на початку світу. У міфології давніх українців Чорнобог — бог ночі, ворог світла; його царство — ніч на землі.

Іноді день і ніч уявлялися братом і сестрою. Народна загадка, що означає «рік», так про це говорить: «Я старий, від мене народилось дванадцять синів (місяців), у кожного по тридцять синів красних, по тридцять дочок чорних (дні і ночі)»; інша загадка означає «ніч і день»: «Сестра до брата в гості їде, а брат від сестри в ліс ховається».

Ніч, вечір, смерк — охоронці людини, замикачі зла. У замовляннях ніч, на відміну від християнського світосприймання, де вона випускає на волю ворожі сили, — час особливо дійовий, особливо магічний. Стихійний атрибут ночі — кінь: ніч (вечір) сидить на коні. «Вечір на коні» прикликали для того, щоб «нудити» людину любовною тугою. У деяких замовляннях «ніч на коні» відіграє заспокійливу роль. Ночі присвячено істинно язичницький гімн, що вражає своєю емоційністю і поезією: «Ніч темна, ніч тишна, сидиш ти на коні буланому, на сідлі соколиному, замикаєш ти комори, дворці і хлівці, церкви й монастирі і київські престоли: замкни моїм ворогам губи і губища, щоки й пращоки, очі й праочі, щоб вони на мене, нарожденну, хрещену і молитвяну рабу Божу Марію, зубів і очей не витріщали, гніва в серці не мали, щоб усе поважали і в добрих мислях мали».

Народні прикмети: коли Сонце закотилося за обрій — не кидай на вулиці сміття: сваритимешся; не починай тоді цілої хлібини, бо «господарство піде не на лад». Віддавати тоді позичені гроші також не добре, бо не будуть водитися, так само на ніч не дають із хати якісь речі. Дивитися у вікно до самої ранішньої зорі — гріх; не залишають на столі ніж — «дідько заріже». Коли мати купає дитину на ніч, то не повинна виливати воду до ранку, щоб не нашкодити дитині. На ніч потрібно накривати діжку з водою і глечик з їством, щоб не напаскудив туди нечистий.