Вітер — у народних уявленнях демонічна істота. За одним українським повір’ям, вітер — це маленька змія, яка живе такою сім років, наступні сім років вона стає великою змією, а в останні сім років — страшним змієм. Могутність вітру, його руйнівна або благотворна сила викликала необхідність «кормити» його і навіть приносити жертви. Вітри поділяються на «добрі» (наприклад, «святе повітря» — сприятливий, попутний вітер) і на «злі», найбільш яскравим утіленням яких є вихор. Коли немає довго вітру, жниці просять допомоги у журавля.

Вітри мешкають у глухих лісах, на безлюдних островах, «по другу сторону моря», на високих горах, у печерах, ямах, проваллях і т. ін. Такі печери й провалля стережуть летючі змії, одноокі відьми чи сліпий старець, який усе намагається закрити дірку, з якої дме вітер. На Півдні вітер уявлявся сердитим старцем, який живе «за морем». За народними віруваннями, вітрів багато, але головних — чотири; «вони сидять по кутках землі», старшого з них звати «отаман вихорів».

Найбільш поширеним засобом викликати вітер є свист. Пожертвами вітрам вважаються хліб, борошно, крупи, м’ясо, залишки святкових страв. На сході Польщі, закликаючи вітер під час спеки, йому пропо­нували взамін дівчинку, називаючи її по імені: «Подуй, вітерець, подуй, дамо тобі Ганнусю». Вважалося, що з вітром літають душі великих грішників; сильний вітер означав чиюсь насильницьку смерть. Поява «ходячих покійників» супроводжується поривами вітру. Тихий вітер народжується від подиху ангелів, а бурхливий — результат диявольських сил. Не можна допустити, щоб солому, на якій лежав покійник, забрав вітер; не можна сушити на вітрі дитячі пелюшки, бо разом із ним улетить і пам’ять дитини.

Оберегами від вітру бувають: щіпка солі, кинута в куток двору; попіл, кинутий назустріч вітру; хрестик, прикрашений зеленню, який влітку кріпиться до стовпа для сушіння снопів; вставлені у снопи гілки, якими у день Божого Тіла прикрашали вівтар; різні колючі рослини, підкурені та підкладені під стріху; густий віник, заткнутий під дах хати. Щоб визначити напрямок вітру в наступному році, дивилися на вогонь запаленої на Різдво свічки, на купальське вогнище. Серби вважали, що на Крстов дан (переддень Богоявлення) вітри схрещуються, і той, який переможе, буде дути цілий рік. Вірять також, що у цей день вітер хреститься.