Опубліковано: 25 Бер 2015 16:58
Первак — старша дитина у родині. В українців, як і росіян та білорусів, здатністю зціляти деякі недуги наділяли наймолодшу (мізин, мазільник) або найстаршу (первісток) дитину. Уявлення про первістка як утілення надприродної сили тотемістичного походження збереглися в багатьох повір’ях: «Мене нич не пуджіє, бо я первак; а хто первак, то нігди його сі не бере ані блуд, ані жоден страх, ані нічо їму сі не покаже зле». Вважалося, що чаклуном міг бути лише первісток. Така людина мала волосся на грудях, а часом і на спині, червоні очі та зведені докупи брови.
Певний час у предків існував звичай принесення первістка в жертву. Відомий польський культуролог К.Мошинський убачав у цьому уявлення про виняткову якість усього першородного, внаслідок чого воно мало належати Богові. Український вчений М.Попович пов’язує цей звичай з культом предків, за яким первісток відходить на той світ за волею громади, щоб «підтримати колообіг буття».