14 серпня православна церква відзначає свято Маковія (Маковея) на честь іудейських мучеників — семи братів Маковеїв, яких їх мати Соломія благословила на мученицьку смерть за віру. Однак воно закорінене ще в прадавніх часах орійської культури і збігається з початком сівби озимини та освячуванням насіння.

       Ще задовго до прийняття християнства у цей день відбувалося дитяче та дівоче свято, під час якого освячувалися також квіти і городина; вода у річках і криницях вважалася цілющою, тому біля них проводилися різні обряди, а хворі шукали у воді зцілення. Це свято ще називають перший, мокрий або медовий Спас.

       Напередодні цього дня дівчата готували “маковійську квітку”, яку складали в основному із садових квітів і лише частково з польових та лісових: кудрявців, любистку, чорнобривців, майорців, волошок, м’яти, рути, шавлії, нагідок, маленьких розквітлих соняшників, польових котиків і сокирок, материнки, чебрецю, роман-зілля та ін.

       Господиня готувала городину: насамперед мак, окремо у хусточку складала одну-дві цибулини, часничини, дві-три морквини, бурячок, пару картоплин, два-три стручки квасолі, корінчик петрушки. Вибираючи кращі головки маку, вона промовляла: “Щоб діти росли, щоб молодь щасливо одружувалася, щоб бджоли роїлися, щоб кури неслись, щоб усі здорові були”.

       Перед Маковеєм дівчата збиралися гуртами й плели вінки з барвінку та різних садових квітів. Матері ще вдосвіта будили своїх дітей, дорослі дівчата збирали та складали “маковійську квітку”, матері – городину, а малі діти самі собі збирали невеличкі пучечки квітів. Мати обплітала зверху “квітку” намистом, зв’язувала червоною новенькою стрічкою, обвивала рушничком і давала доні з такими словами: “На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка; щоб тебе хлопці любили, як люблять люди квітку…”

       Після Служби Божої всі діти виходили у двір і ставали навколо церкви, розкладали на хустинах неред собою городину, а в руках тримали “маковійські квіти”. Цікаво й урочисто виглядало освячення квітів та овочів, мов на Великдень, а дітей було, “як маку”.

Ольга Рутковська