Корочун в різдвяному циклі обрядів та вірувань
Опубліковано: 15 Кві 2015 11:43

Корочун, карачун, кречун, крачун, керечун — у народій традиції термін, закріплений, головним чином, за різдвяним циклом обрядів і вірувань.

Над етимологією слова корочун працювало досить багато видатних етнологів та лінгвістів: О.Потебня, А.Веселовський, А.Петрушевич, К.Сосенко, С.Килим­ник, Ф.Мікльосіч та ін. На жаль, питання залишилося відкритим. Російський історик М.Карамзін виводить це слово від «коротать» («укорачивать») — на тій основі, що у грудні бувають найкоротші дні; а з середини грудня Сонце повертає на літо і дні чимраз стають довшими. Як зазначає С.Килимник: «Свято «Корочуна» у дохристиянські часи було найбільшим, найсвятішим, найбагатшим стравами, найрізнома­нітнішими обрядами, магічними діями та магічними (чарівними) словами… Після об’єднання родів у племена й свято «Корочуна» набрало ширшого характеру та змісту — вся суспільність через своїх членів бере участь у святі. Усі молитви-коляди, усі магічні дії, усі бажання — скеровані до всіх членів племені чи поселення… Назву Корочун трактують по-різному: як свято дня, що ступнево збільшується (ніч скорочується), як назву сонячних променів, що входять з цього часу під земну кору і т.д. Це свято є нашим документом глибокої доісторичної дійсності не лише вірувань, світогляду, але й наших культурних, політичних та економічних зв’язків і взаємин із всесвітом».

Найближчим до вирішення цієї проблеми, на нашу думку, є дослідження видатного українського теолога Ксенофонта Сосенка. Зокрема, вчений стверджує, що важливу роль у культурно-релігійних традиціях українського народу відіграє постать прадіда, яка ідентична з Дідом, Дідухом, узагальнена назва якого — Корочун: «Це полубоже єство і незабутній культурний лицар — доброприносець народу і міфологічна астральна поява: небесна, велична, з найкращих небесних світил, — богоподібна… Постать прадіда — Дідуха — Корочуна виступає сильно не лише в святі Різдва-Коляди, але так само сильно й визначено в інших релігійних і побутових святах. І так: виступає вона в Щедрім Вечорі в культі місяця молодика… приходить і в староукраїнському гаїлковому великодному святі…» К.Сосенко вважає, що вірування у Корочуна належать до сонячного культу і безпосередньо стосуються української міфологічної системи, а не іранської чи єгипетської, як вважають деякі дослідники. Ця гіпотеза вченого виникла на основі спорідненості даного образу з ідеєю Дідуха. Різниця тільки втому, вважає К.Сосенко, що культ Корочуна «загубився у пам’яті народу», на противагу традиційному і чисто народному культу Дідуха, який залишився з прадавніх часів незмінним. Святочною жертвою для Корочуна вважається обси­пання його зерном. Для Дідуха подібною жертвою є хліб і кутя з медом, які ставлять перед ним на покуті. Жертвою для Корочуна є також настільний хліб. З цим святочним хлібом, медом та маком, як тільки зійде вечорова зоря, що має сповістити людям про велике чудо — народження Сина Божого, люди спочатку обходять тричі «за сонцем» навколо столу, а згодом — усе обійстя, з вірою «щоб увесь рік ми жили багато». С.Килимник твердить, що: «малі Крачуни в округ великого хліба-Крачуна — це образ прадіда з ріднею, а заразом символи астральних світил, хоч не означених  поосібно так, як в українських колядках про місяць, сонце і зорю (зорі). В цім, мабуть, є різниця або захи- тання мітологічної української орієнтації, бо хліб-Крачун і малі колачі-Крачуни — це, мабуть, сонце посеред астральних світил… Сніп збіжжя й осипане на нього зерно характеризують, безперечно, Корочуна як культурного лицаря, першого сподвижника культури збіжжя та взагалі як першого господаря; подібно як сніп пшениці, хліб і кутя з медом характеризують Дідуха як першого господаря і пасічника».

Полемізуючи з тими дослідниками, хто вважав культ Корочуна надбанням лише Закарпатської України, М.Грушевський, зокрема, зазначав: «Се ім’я (Коляда — В.В.) вигнало стару тубильчу назву «Корючуна», що досі начебто заховалась в Західній Україні, у волохів і болгарів, а для XII в. засвідчена новгородським літописом, що се була назва загальна. (Назва, одначе, не зовсім ясна щодо свого значення: одні розуміють се як найкоротший день, інші — такий, що вже наступив, «покрачував»; в обох випадках ся назва властиво належить попередньому, воведенівсько-варвариному, циклові і перенеслася на коляду разом з різними святочними церемоніями)». Болгари і словаки називають Різдвяні святки Крачун, Крачунець. У Болгарії Крачуном називають всякого, хто народився 25 грудня. У білорусів корочун — раптова смерть у молодому віці. Міфологічний образ  Корочуна знаходимо в гуцулів, у яких передріздвяний піст називається Корочуном. Сучасний дослідник В.Скуратівський зазначає, що гуцули робили обрядовий хлібець-корочун так: «жінка, щоб спекти карачуна, одягалася в гуню і натягала рукавицю, бо «гола рука — це бідність, а карачун — символ достатку». Обрядовий хліб стояв на столі впродовж усіх святок, символізуючи зимове сонцестояння. Куштували його тільки після Василя, а один зберігали до весни, щоб вийти з ним на перший засів яровини… На Закарпатті, після того, як хліб спечено, батько з сином йшли до току з веретою, нав’язували в неї соломи і заготовляли два снопи — один, щоб розіслати на столі, а інший правував за Дідуха. Потім направлялися до водойми, вмивалися джерельною водою, змочували з трьох сторін карачуна і поверталися додому».

Саме обрядодійство досить виразно описано Терещенком: «В переддень Різдва (день Св. вечора) займає в Карпатській Русі головне місце посеред хлібного їства величезний хліб, що називається крачуний або крачун. Його саджають в піч коло 3-ї години й обставляють доокола колачами. Під вечір приступають, щоб привітати Крачуна. Від сінешного порога до головного стола, вкритого полотном, устелюють дорогу чистою соломою. На столі кладуть велику миску, повну домашніх овочів і хлібного зерна; відтак вносять страву, а посередині ставлять великого Крачуна, окруженого маленькими крачунами. З появою вечірньої Зірки звіщають похід Крачуна. Двоє вносять з повагою великий ячмінний або вівсяний сніп і ставлять його в куті кімнати; прочі вітають його посівом зерна, взятого з миски. В часі входу Крачуна всі, що є в хаті, засідають за стіл, не виключаючи слуг».

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

150грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнВимушені переселенці
  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
    Крім організованих груп
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани війни з Росією
    та їхні діти. За наявності посвідчення учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»