(Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями для загального добра зроблений Ґійомом ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном його величності короля Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера його величності короля Польщі і Швеції. Гданськ, року Божого 1650.)

З «Опису України» Г. де Боплана:

«…серед цих козаків взагалі трапляються знавці всіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гарматний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м’ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо. … Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити… а звідси і їхні лінощі; вони беруться до роботи лише тоді, коли притискає їх біда чи не мають як купити того, чого потребують. Задля вигоди краще підуть позичити щось у своїх добрих сусідів турків, аніж завдадуть собі труду це добути. З них досить, коли мають щось з’їсти і випити».

 
       “Панове, я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і правдивості моєї розповіді…

       Отож, насолоджуйтесь на дозвіллі плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і рідкісну країну, найбільша частина якої була заселена за мого часу, міста і фортеці, плани яких я сам накреслив.

       З огляду на те, що вся карта охоплює лише два градуси широти, мені було зовсім нескладно зробити її на паралельних меридіанах, бо помилка, яка може при цьому виникнути, майже непомітна внаслідок незначного простору. Правда й те, що коли б її продовжити на південь або на північ, то довелось би робити меридіани променями, що ми й бачимо на звичайних картах”.

       Ґійом ле Вассер де Боплан. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московїі до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. – К., 1990. – С. 25, 239.

       Карти України Ґ. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву “Україна” вперше вжито для означення всієї української території “від Московії до Трансільванії”. Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині XVII-XVIII ст. та утвердження назви “Україна” не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З’явилися карти України як особливої та окремої географічної та політичної спільності.

       Автор цих карт – француз за походженням, військовий інженер і архітектор Ґійом ле Вассер де Боплан, який перебував на службі у війську польського короля з 1630 р. до 1647 р. Він народився в Нормандії, ймовірно у місті Дьєппі, 1600 р. у дворянській гугенотській родині. Його батько (помер 1643 р.) – відомий математик, гідрограф, картограф, океанський лоцман, автор кількох наукових трактатів – мав таке ж ім’я – Ґійом ле Вассер. Можна здогадуватися, що він доклав зусиль, аби передати синові свої зацікавлення та дати йому належну освіту. Боплан-син розпочав свою військову кар’єру замолоду. Уже 1616 р. він – лейтенант під командуванням маршала Кончіно Кончіні, 1620 р. – військовий інженер у м.Дьєппі, між 1628-1630 pp., поряд із цією посадою, обіймає посаду архітектора в окрузі Руана.

       Політичні заворушення, релігійна нетерпимість, неможливість зробити кар’єру на батьківщіни змусили Ґ. Боплана у 1630 р. виїхати та продовжити свою кар’єру в Речі Посполитій. Місцем його служби були частини польського коронного війська під командуванням великого коронного гетьмана С. Конєцпольського, що дислокувалися в Україні. Призначений на посаду військового інженера, він займався будівництвом нових та реконструкцією існуючих фортець. За його проектами споруджено укріплення м. Бара (1631 p.), фортеці в Новому Конецьполі (Саврань, 1634 p.), Старці (1638 p.), Бродах (1630-1635 pp.), фортецю-палац у Підгірцях разом з А. Дель Аква (1635-1640 pp.). Поряд із цим основним завданням Ґ. Боплан постійно вивчав і картографував територію, на якій перебував. 8 березня 1637 р. Ґ. Бопланові надано титул королівського придворного, а між 1637 і 1645 pp. – звання капітана артилерії. Як військовослужбовець коронної армії, Ґ. Боплан був учасником війни 1632-1634 pp. між Польщею і Московським князівством, боїв з татарами і турками у липні та жовтні 1633 p., воєнних приготувань Польщі проти Швеції 1635 р. Крім того, він брав участь у придушенні королівськими військами козацьких повстань під керівництвом П. Павлюка (1637 p.), Я. Острянина і Д. Гуні (1638 p.), а також у кампанії проти татар узимку 1646-1647 pp., зображений ним в “Описі України”.

       Після звільнення з посади у польській королівській армії 29 березня 1647 р. Ґ. Боплан виїхав до Ґданська, де, очевидно, працював з відомим гравером В. Гондіусом над своїми картами та ілюстраціями до “Опису України”. До Ґданська Ґ. Боплан приїжджав ще раз наприкінці 1650 – початку 1651 pp. На початку 1648 р. повернувся до Франції, звідки незабаром виїхав на військову службу до Вест-Індії, де, зокрема, виконав план портового міста Картахени (на території сучасної Колумбії).

       У 1650-1651 pp. Ґ. Боплан жив у Дьєппі, а з 1652 р. – у Руані. Служив під командуванням військового інженера, майбутнього маршала Франції С. Вобана. 1665 р. Ґ. Боплан отримав звання військового інженера короля Людовіка XIV.
Ґ. Боплан був двічі одружений. Від першого шлюбу з Марі Дюже мав троє дітей. Один з його синів успадкував його ім’я – Ґійом ле Вассер.

       Родинний герб Ґ. Боплана – три золоті грона винограду в трикутнику (два вгорі, одне – внизу), на зеленому полі. Помер Ґ. Боплан не раніше січня 1675 р.

       Творча спадщина Ґ. Боплана уже кілька століть привертає увагу дослідників і має значну літературу. Вчені вивчали його біографію, історію створення карт, їх зміст, достовірність і значення для розвитку картографії України та Європейського континенту взагалі.

       В українську історіографію Ґ. Боплан увійшов як автор “Опису України” та автор карт українських земель. “Опис України” від часу свого опублікування витримав численні перевидання в перекладах німецькою, польською, російською мовами. В останні роки здійснено перевидання “Опису України” французькою мовою з великою передмовою і коментарями його упорядників – канадських учених А. Б. Перналя та Д. Ф. Ессара. Ці ж автори видали цей твір англійською мовою з додатком репродукцій карт і по кажчиків до них.

       У спогадах, представлених Ж. Б. Кольберу близько 1665 р., Г. Боплан докладно описує свій метод картографування, який, вочевидь, визрів під час картографування українських земель:

“Ось метод, яким я послуговувався… За допомогою кутоміра (астролябії) точно в полудень, [визначивши] висоту сонця і його відхилення, я знаходив широту місцевості. Таким чином визначено точні широти всіх міст і містечок, які віддалені одне від одного не більше, як на 8 – 10 льє.

        Потім я побував у всіх цих місцях, я виміряв відстань за допомогою дорогоміра, який був міцно прикріплений до сідла мого коня і який показував, скільки кроків зробив кінь, ідучи з одного міста до іншого. Переводячи кроки у льє, я отримую дуже точну відстань. Я користувався цим інструментом лише для того, щоб мати два діаметри провінції; для інших, менших дистанцій, які становлять 6-7 льє, я користувався нічим іншим, як годинником…, на якому я відмічав крок мого коня. Завдяки цьому способу я знаю правдиві відстані між містами, маючи завжди під рукою дороговказ, щоб позначати звивистість доріг. Всі ці виміри я записував, щоб потім позначити на карті. Коли всі відмітки були зроблені, я подався берегами найбільших рік, щоб бачити їх синусоїди і місце, де ріки впадають одна в одну. Також помічав села, розташовані по берегах рік. Під кінець я побував на рівнинах, покреслених вздовж і впоперек руслами рік, аби помітити села, які розташовані на цих рівнинах. Також ліси, болота і гори – все це слід відмітити на карті. Ось це і все, що я міг би сказати на цю тему”. Рівень виконання карт Ґ. Боплана був надзвичайно високий. Він застосував багату систему умовних позначень: для Генеральної карти – 18, для Спеціальної – 28 знаків. За допомогою них картограф класифікував населені пункти на давні християнські міста, містечка, села, нові поселення (колонії), турецькі містечка, татарські селища, центри воєводств, повітів, судів, єпископських кафедр, монастирі за конфесіями, позначив городища, кургани, показав рельєф території та ландшафт. Особливу увагу приділяв відображенню гідросітки, наніс велику кількість дрібних водотоків, броди, мости, греблі на ріках. Укріплені місця, фортеці позначав не уніфікованими умовними знаками, а малюнками реальних контурів укріплень. Показано місця стоянок війська – заїзди. Все це робить карту Г. Боплана неоціненним першоджерелом для пізнання козацької України.