Кагла (комин) — за народними уявленнями, місце перебування чортів і відьом. Ось чому оселя домовика завжди біля печі. Він там ретельно стежить, щоб, бува, до хати не пробрався нечистий. Зустрівши непроханця, він учиняє з ним бійку. Існує багато приповідок про ці нечисті місця: «Кайся, та в каглу не пхайся»; «У старій печі сам чорт палить» і т. ін. Як хочете, щоби хтось прийшов, викликайте його ім’я в комин — і він неодмінно прийде. Наведемо кілька фрагментів із народних оповідань: «Повна хата [відьом] назбиралась. Вийняли вони із печі черепок чогось та й стали мазать ним під руками. Помаже оце під руками та й полетить у бовдур»; «Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила».

У деяких місцевостях у день Посвіту (1/14 вересня) в наперед обраній хаті проводили обряд під назвою «Женіння комина». Надвечір до такої хати збиралися чоловіки й молодиці. Комин прибирали стрічками й квітами, ставили також соснове гільце. «Свати» видобували вогонь, і розпочиналося веселе обрядове дійство.

Ой прийшли ж ніченьки довгенькі,
посвіти ж нам, Комину біленький,
ми ж тебе квітами убрали,
барвіночком-рутою оперезали.
Ми ж тебе будемо женити,
горілочку-мед, пиво пити.

Взагалі комин уявлявся нашим предкам немовби містком у потойбічний світ. Зокрема, у поховальному обряді, щоб швидше забути покійника, треба було зазирнути в піч.