Іван Богун. Записано в 1928 р. від 86-річного садівника Івана Чаловського з с. Рясне, Краснопільського р-ну, Сумської обл.

        У 1854 р. А. Метлинський у своїй збірці «Народные южнорусские песни» опублікував уривок думи про І. Богуна, записаний П. Кулішем від кобзаря А. Шута.
Друк, за вид.: Українські народні думи та історичні пісні,— 1955.— С 115—116.
Дума змальовує оборону м. Вінниці в лютому—березні 1651 р. видатним народним героєм, сподвижником Богдана Хмельницького, Іваном Богуном (?-1664р.) Польське військо не здолало тоді міста. Обороняючись, Богун заманив шляхту в ополонку, покривши розбитий лід на Бузі соломою. На допомогу Богунові Хмельницький послав військо на чолі з полтавським полковником Мартином Пушкарем та уманським полковником Осипом Глухом.

       Крім того Іван Богун відзначився у багатьох битвах із шляхтою, в тому числі і під Берестечком. Навесні 1653 року зумів з невеликим загоном із 400 козаків відстояти місто Монастирище (Черкаська обл.). яке намагався захопити Стефан Чарнецький з польським військом у 15 тисяч шабель, тобто на одного козака приходилось по 38 ляхів. Із середини Монастирищенську фортецю захищала сотня сотника Дрозденка, та частина кінноти Івана Богуна. Після дводенного штурму, як пише С.Величко, поляки підпалили в кількох місцях частокіл, підпалили також і замок. В ночі під прикриттям диму, що густо застеляв фортецю та околиці, Іван Богун зумів вивезти частину кінноти з укріплення. Ось як пишуть про це учасники тієї битви – польські шляхтичі В.Каховський та Твардовський: «Військо вдерлось в міські пригороди, уже захопили фортечний вал, уже сотник Дрозденко був убитий, уже повидирали кілля (частокіл валу) всі сподівались, що місто ось-ось буде захоплено…» Твардовський також пригадав, що після появи Івана Богуна з козаками в тилу, які були переодягнені в вивернуті вовною наверх кожухи (по татарські) та кричали по-татарські: «Наші, як ошпарені, кинули свої обози і вантажі, поранених і хворих. Тікали так, що за ніч сім миль пробігли…» С. Величко сповіщає , що поляки панічно втекли в сторону козацького сотенного містечка Цибулів (Черкаська обл.) і називає втрати поляків 6 тисяч убитими, та обоз. Тоді на допомогу Івану Богуну спішив сам Богдан Хмельницький, проте запізнився.

       Довідавшись про блискучу перемогу козаків Івана Богуна – «Був дуже задоволений і реготав з польської шляхти».

       Гора на якій стояло козацьке військо поруч із Монастирищенською фортецею донині називається Кошовою. Тобто горою, де розміщувався козацький кіш (табір).

       У Вінниці на границі — м. Вінниця 1651 р. була кордоном з польськими військами.

       Під обителем — монастирем Кальницьким —тут монастир вінницький, який Богун перетворив у фортецю».

ІВАН БОГУН

У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом-рікою —
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем-монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Камлицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів-турків стріляв
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А ляський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи-турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи-турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом морили.
Три тяжкі неділі
Богун з військом
У тяжкій облозі бував…
Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун у Хмельницького батьківської поради питав
Та собі підмоги з Чигрина прохав:
«Просю бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають,
Кругом знаменами своїми обкидають
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають».
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває.
Його військо гетьманськеє морем нахлинає,
Турецько-польське крульське військо зничтожае,
Богуна з козаками з неволі визволяє.
А сам Хмельницький
До Богуна під’їжджає
І словами промовляє:
«Не сам бог вас спасав —
І я не менше помогав!»
Іван Богун відмовляє:
«Слава богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам на поталу!»
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями хваляли!

До уваги нащадків козаків! Один із найлегендарніших козацьких полковників Іван Богун разом із ще кількома визначними козацькими старшинами відмовився, після підписання так-званої Переяславської угоди із московією у 1654 році від присяги московському царю, при цьому демонстративно переламав об коліно свою шаблю… Рівняємось на славного лицаря Богуна!