Опубліковано: 24 Бер 2015 15:54
Гикавка — результат дії, часто шкідливої, з боку інших людей; нечистий дух, який чаклуни насилають своїм ворогам і противникам; біс вселяється в людину і мучить її. Швидко летить він на крилах вітру, і перший зустрічний робиться його жертвою. Іноді наговорюють гикавку на камені або на тварин, і той, хто спіткнеться об такий камінь або проковтне, скажімо, летючу мошку, стає мучеником злого демона. За деякими повір’ями, «ікоти» — помічники чаклунів — мають вигляд жаб, ящірок, мишей. Людина ніби відчуває, що в її тілі знаходиться тварина, чує, як нашіптує біс, починає марити, подаючи різноманітні звуки. У таких хворих під час нападів починає різко звужуватися діафрагма, внаслідок чого виникає гикавка.
Щоб позбавитися гикавки, людина повинна вгадати, хто її згадує (білорус.), або відпивати воду із чашки, повертаючи її після кожного ковтка так, щоб вийшов хрест (укр.), а також, не зупиняючись, казати: «Пом’яни, Господи, царя Давида і всю покірливість його» (рос.); «Ікото, ікото, йди на Федота, з Федота на Якова, з Якова на всякого, тільки на мене не переходь» (рос.) або «Щикавочко-ікавочко, де-с була? — В млині. — Що їла? — Забула. — Забудь і о мні» (Карпати), а також три рази читають молитву «Богородице Діво, радуйся…» (рос.). Якщо гикавка не проходить, треба зненацька людину налякати, викликати у неї відчуття сорому або змусити зробити щось незвичайне. Замовляння: «Гикавко, гикавко, йди до води, кого хочеш — напади: чи корову, чи вола, аби в мене не була». Згадуючи про відсутню людину, кажуть: «Хай їй легенько ікнеться». І, навпаки, лаючи когось, кажуть: «Щоб йому на тому світі ікалося!»
