Опубліковано: 01 Кві 2015 14:12
Грім — за народними уявленнями, посланець бога-громовика, а значить неба й вогню. Разом із блискавицею — наймогутніша божественна сила. Громовеня — маленький грім, ніби дитина Грому. Предки порівнювали громові хмари з биками й коровами, а блискавки — з гострими зубами дракона, який полює за нечистою силою. Перший грім навесні має цілющу силу, тому коли вперше гримить, притуляються до дерева (дуба), щоб спина не боліла до нового грому в наступному році. У народі 2 серпня / 20 липня називають громовим святом. Саме в цей час безліч злих духів зносять на ниви та поля чорні хмари. У боротьбі за врожай громовержець блискавицями відчайдушно розсікає їх: як змахне вогняною палицею — блисне, як ударить по чортові — то гримить. Грім — то рухається по небу колісниця Перуна. Грім — то летять сини Перуна разом зі своїм батьком- громовержцем, розбиваючи важкими кувалдами хмари. «Буде нас Господь громовим огнем карати. Да за тучами громовими сонечко не сходить», — кажуть у народі. У троїцькій обрядовій пісні співається: Туча з Громом домовилися: «Підем, Грім, погуляємо з тобою!»
Щоб уберегтися від грому, здійснювали попереджувальні магічні дії. На Стрітення освячували спеціальну «громничку» — свічку, яку зберігали на покуті. Під дах хати вішали букетики квітів або віночки, сплетені у свято Божого Тіла; під стріху затикали також кропиву, горіх, різдвяну солому і т. ін. Убезпечували від грому шкаралупи пасхальних яєць і кістки освяченого кабанчика: їх зав’язували у вузлик і зберігали під дахом, а також закопували у полі, городі, саду. Щоб не боятися грому, радили їсти запліснілий хліб або хліб, який гризли миші, їсти крихти хліба з ножа; їсти бруньки верби, квітки жита і т. ін.; дітям підпалювали хрестообразно волосся на голові, ламали над головою дитини дві спечені разом буханки, давали цілувати хлібну лопату.
Головним засобом захисту від грому вважалося вшанування свят і «громових» днів: всі четверги між Великоднем і Вознесінням, декілька днів у пору жнив («Вогненна Марія» та ін.), день Іллі тощо, коли заборонялася всяка робота, особливо на полі та прядиво.
