Гріх — ціла низка заборон і застережень, яка протягом віків сформувалася в народі. Гріхом вважалося працювати в неділю та свята. Заборонялося їсти яблука до Спаса, бо споживання недозрілих плодів могло викликати захворювання. Не годилося також купатися до Купала, що також, без сумніву, є виправданим, оскільки раніше вода ще недостатньо прогрівається.

Деякі профілактичні засоби від гріха відповідали певним вимогам гігієни. Це такі загальновідомі звичаї, як необхідність закривати посуд з їжею чи відро з водою (щоб туди не потрапив чорт), заборона їсти кільком однією ложкою (щоб не посваритися) або заборона мити посуд після заходу сонця, утиратися братам чи друзям одним рушником (бо обов’язково посваряться). Щоб не зустріти відьму, не можна було, не вмившись, виходити з хати. Перед тим як саджати у піч хліб, треба було дочиста вишкребти діжу і закрити її, бо інакше як у сім’ї хтось помре, то в покійника буде відкритий рот. Заборонялося викидати крізь вікно кістки, щоб вовки не поїли худоби. Гріх подавати милостиню старцеві через поріг. Гріх їсти під час грози, а також палити піч, — може покарати грім. Грішною, вважалося, може бути не тільки людина, а й змія. Змія, яка вкусить кого-небудь у день св. Марини (17 липня), — грішна. Укус її смертельний, вона — проклята, і земля її не прийме до себе. Людей, які зробили великий гріх, також не приймає земля. Після святочних ігор ті, хто рядився «нечистою силою», змивали свій гріх купанням в ополонці.