Опубліковано: 26 Тра 2008 16:27
Заклик козаків до православного люду України у ХVII ст.: „Хто хоче за віру християнську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти усілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті – приставай до нас. Не треба боятися смерті: від неї не вбережешся. Таке козацьке життя".
Війна для козака була так же необхідна, як птахові крила, як рибі вода. Без війни козак — не козак, без війни лицар — не лицар. Козак не тільки не боявся, а любив війну. Він турбувався не стільки про те, щоб урятувати собі життя, скільки про те, щоб умерти в бою, як помирають справжні лицарі на війні, тобто щоб про нього сказали: «Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи». «От казали, неначе воно боляче, як шкуру з живого чоловіка здирають, а воно мов комашня кусає…»
НАЩО БОГ СОТВОРИВ?
«Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?»
«Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!»
«Нащо ж тебе, мужика,
Господь на світ сотворив?»
«Щоб неславив козака,
Щоби панщину любив!»
ТУРЕЦЬКА КАРА
Взяли турки козака,
Нас смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили
Та й довбнею і женуть,
А той тілько каже:
«Та бий рівно, коли б’єш,
Не милися враже!»
СМЕРТЬ КОЗАКА
Край Варшави два стовпи,
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.
І найстаршії пани
Смерть йому читають.
Прочитали – і кати
Мотуз натягають.
Але козак подививсь
На ляхву превражу,
Каже: «Стійте- но, пани,
Я щось Вам іскажу!»
Ослабили мотузок,
Ляхи підступили,
А козак і каже їм:
«А то, пани милі,
Ви високо не кажіть
Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В сраку цілувати!»
ЧУПРИНА
Питалися козака:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»
«А причина то така:
Як на війні згину –
Мене ангел понесе
В небо за чуприну».
Питаються мужика:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»
«А причина то така:
Нас біда обсіла –
Голимося до крівлі,
Щоб кузка не їла!»
Степан Васильович Руданський
1834-1873