Опубліковано: 08 Кві 2015 15:52
Дим — у народних уявленнях означає спасіння людини із земного життя у вічність і безкінечність. То своєрідна молитва у спільності з повітрям і вогнем, прохання до богів, щоб очистили душу. Комин, через який проходить дим, — це символ переходу із тимчасового життя у безсмертя. Люди вірили, що через піч і комин здійснюється безпосередній зв’язок із небесним світом. Як вогонь супроводжується димом, так і душа виходить із тіла димом і парою.
Відьми вилітають та прилітають знову в хату лише через комин. У народній загадці про дим його прирівнюють до чорта: «Чорт цибатий, вигинаться схильний». У багатьох переказах розповідається, як чорти, перевтілюючись у тонкий дим, миттєво зникають: «Біс же ізиде аки тьма із сосуда». Дим у народі називають ще куревом. Із словника Грінченка: «То гуляла скажена наша недоля… то розстелеться по степу пекельним чадом, і на десятки літ не опом’ятається народ од того диявольського курева».
Стосовно виникнення диму в одній з легенд українців Карпат розповідається про те, як одного разу взимку нечистий прийшов до Господа погрітися біля багаття та й став плювати у вогонь. Від того плювання з’явився дим.
У стародавні часи ворожіння, здійснені над жертовним димом, віщували про початок якоїсь важливої справи. За димом довідувалися, якою буде погода; димом викурювали всякі немочі рогатої худоби.
