Діванна (Діва, Девана, Дівонія, Діана) — Непорочна Діва, богиня рослинності, ворожбита нічного царства. Дівани — давньоукраїнські божества, яким присвячувалися троянди, шипшина і червоні яблука — символ земної родючості. Діванна — богиня дівочої цнотливості, чистоти, покровителька молодих матерів та новонароджених дітей. Ушановували Діванну в ніч на 9 вересня разом із Великою Матір’ю, богинею жіночої долі Мокошею. Опікується ними сам могутній бог Род. У більш віддалені часи Діві-Діванні покло­нялись як богині мисливства. Згодом, коли земля опромінилася світлом Дажбога, чарівна Діва стала водночас дружиною бога Сонця.

У західних слов’ян також була богиня мисливства, тотожна грецькій Артеміді. Лужичани вшановували юну і прекрасну Дзівицю, яка любила полювати у світуті місячної ночі на баских конях. У чехів ушановувалася Девана, у поляків — Дзєвона, яку автори хронік порівнюють з італійською богинею родючості і підземного царства Церерою. Саме ім’я свідчить про близькість її до римської богині рослинності Діани.

Про богиню-дівицю збереглося таке повір’я: «Дівицею звалася красна, молода княгиня, що, озброєна луком і стрілами, ходить по лісах. їй товаришать щонайкращі гончі собаки і виполошують з густих лісів звірину. Вона полює в полудневу пору і по ночах при світлі місяця».

З тих прадавніх часів непрохідні ліси у багатьох місцевостях і досі звуться дівичими. Безліч пагорбів і урочищ з назвами Дівин, Дівич, Дівингород знаходимо у Києві, Трипіллі, Каневі, Сахнівці. Поклонялися та приносили жертви богині Діві-Діванні і таври, які населяли Кримський півострів у IX—III ст. до н.е. Херсонесці запозичили цей культ у таврів і еллінізували його. Богиня Діва була покровителькою і головним божеством Херсонеса. Поклоніння Діві-Діванні відбилося в таких назвах по всій Україні, як Дівка, Дівуха, Дівичка, Дівиця, Дівошин, Дівчий, Дівоча, а особливо багато таких назв у Криму: Партеніт, Парфеній (від гр. партенос—діва), Киз-Куле, Киз-Таш, Киз-Кермен, Киз-Аул (киз — від тюрк. дівчина, дівочий) тощо.