Опубліковано: 10 Кві 2015 15:09
Дідо-Всевідо — Бог-Творець, володар земних і космічних таємниць. Окремі дослідники вважали всеосяжного Рода божеством Всесвіту, Світла, Дідом- Всевідом, якому ставили кумири і присвячували найсакральніший день тижня — неділю. На думку Б.Рибакова, слов’яни поклонялися Роду-Світовиду як найвищому верховному божеству. Знання у давнину називали відами. Носіями їх були відуни, віщуни, відьми.
У народних казках Дідо-Всевідо виступає то як бог Сонця, то як бог вогню: уранці прокидається юним, а ввечері повертається додому сивим дідом. Казковий герой приходить до нього, щоб дізнатися, чому всохло джерело живої води, чому яблдудуня не родить молодильних плодів, хто викрав чарівну царицю або як вилікуватися від тяжкої хвороби. До Діда-Всевіда звертаються як до володаря пресвітлого раю, як до представника суду Божого, що управляє Всесвітом. О.Афанасьєв погоджується з тими дослідниками, які вважають, що одна риса у казці про Діда-Всевіда запозичена із переказів про дракона і перенесена на Сонце: це виривання золотих волосків із голови.
Про те, що золотоволосий Дідо-Всевідо в давнину уявлявся божеством долі, дізнаємося з приповідок: «І в моє віконце засвітить сонце»; «Колись і на нас сонечко гляне» тощо. Діда-Всевіда називають праведним. Відомі закляття: «Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити!»; «Щоб над тобою світ не світив і сонце праведне не сходило!» Дідо-Всевідо — творець врожаїв, даватель їжі, заступник усіх бідних і самотніх, особливо дітей-сиріток. До нього звертаються дітки з молитвою: «Сонечко-сонечко! Виглянь у віконечко: твої дітки плачуть, їсти-пити хочуть».
