Опубліковано: 08 Кві 2015 14:27
Дід — предок, патріарх, мудрець, родоначальник, старійшина роду. З давніх-давен українці вшановували своїх пращурів. У кожному селі чи навіть у родині були свої діди-мудреці, які вміли віщувати та прогнозувати різні явища та події. Відтак образ Діда бачимо в різноманітних народних обрядодійствах, у багатьох оповідях та переказах. Старенький дідусь у білому полотняному одязі, підперезаному житнім перевеслом, ходить полем, коли колоситься та визріває збіжжя, та ретельно обласкує колоски, щоб вони швидше наливалися добірним зерном. Нерідко польового Діда можна зустріти і під час жнив, особливо в обідню пору, коли женчики спочивають. Тоді він обдивляється складені в копи снопи, підправляє їх, підворушує, щоб швидше сохли.
Наші предки вшановували покійників протягом усього господарського року. Іменні поминальні обряди відзначалися на 3-й, 7-й, 9-й, 20-й, 40-й, 70-й дні та річницю. Існували особливі методи, за допомогою яких можна побачити померлих родичів. Для цього потрібно опівночі або сісти на печі та дивитися на двері через ярмо, або одягнути на себе спрядений із моху пояс, або дивитися на дім із вулиці через замкову щілину або вікно. Казали, що бачити душі померлих можуть тільки праведні люди або ті, кому судилося померти в цьому році.
Сніп-дідух вважається уособленням Діда-Бога, Бога-Творця, Бога першопочатків.
