Дана (Діанна, Діванія, Девонія, Деванна, Діва) — дарувальниця небесної води (дощу), богиня води і річок, жіноче начало Всесвіту. Дана разом із вогнем і світлом прийшла у світ на Водохрещу в часи народження Всесвіту богинею Ладою.

Аби викликати дощ, у давнину водам Дани кидали хліб — найбільшу людську пожертву богам. На думку Я.Головацького, завжди прекрасна й свіжа богиня Дана є Дівою і заразом дружиною бога Сонця. Це їхній шлюб святкують боги і весь світ на Купала. Символом богині Дани є липа, а днем тижня — п’ятниця. Міфічна П’ят­ниця — богиня весняних гроз. Образки незрівнянної красуні, непорочної Діви вішали над криницями, де завжди мав бути і посуд, щоб подорожній міг напитися води. Вода Дани, особливо джерельна, як і вогонь, — великий очищувач, який просвітляє не тільки тіло, а й розум. Вода Дани буває не лише очисна, а й правдива, жива і мертва, молодильна і свята.

Чоловіча форма імені Дана — Данай — позначала сина грецького водного бога Посейдона. Данай був батьком 50 дочок (данаїд) — богинь джерел і криниць. Згідно з наказом батька данаїди у шлюбну ніч вбили своїх наречених. За свій злочин вони після смерті мусили в царстві мертвих наповнювати водою бездонну бочку. Згідно з міфом, данаїди уособлюють ріки і джерела того царства, які там висихають щоліта. Слово Дунай, що є назвою відомої річки, і сьогодні вживається як загальне позначення для всіх великих і малих річок; такі приклади можна зустріти у галицьких і польських піснях: «За ріками, за дунаями» .

Ім’я Дана в давніх українців було одним із най­поширеніших. У народних піснях приспівують: «Дана, Дана! Ой, Дана! Річка Дана! Шіді, ріді, шіді, ріді, шіді, ріді — Дана!». У стародавніх колядках та щедрівках своїми широкими та прозорими водами богиня Дана омиває вічнозелене Дерево життя. Дослідники вва­жають, що слово ДАНА означає: ДА — вода, НА — неня, мати, тобто мати, яка творить річку. В індійському епосі асурка Дану пов’язана з первісними водами і тотожна українській Дані. Є припущення, що чимало індійських міфів було створено на берегах Дніпра, насамперед міф про битву наймогутнішого асура сина Дану Індри з Врітрою, якого пов’язують з Дніпровими порогами. Врітра означає Загата, Перешкода. Подібні міфи і досі зберігає український фольклор.

Культ богині Дани, втіленої води, відомий з IV тис. до н. е., вже з III тис. до н. е. й до XX ст. був цілорічним ушануванням і величанням води в ритуальних обрядах. Античний міф про Діану (Артеміду) існував також і в давній Україні. У Деванні (Дані) вбачали Непорочну Діву й дружину, що явила на світ кохання. Я.Головацький зазначає: «Богиню ту запозичено греками в Скіфії разом з Аполлоном і Латоною (Ладою) країни Гіпербореїв».