На «Мамаєвій Слободі» ще лежить сніг, у затінку повіток, хат та клунь — зима, а на осонні — калюжі й перші проталини. Сніг під ногами вже м’який. Вночі ще мороз, а вдень сліпуче світить сонце. Вдалині сніг здається зовсім синім, а повітря свіже і пахне незвично. Навколо так світло і якось по-новому радісно! Сонячне проміння лагідно гріє руки й обличчя. Воно зовсім не таке, як взимку, а густе, золотаве. З кожним днем сонечко все вище й вище піднімається над витоком річки Либідь. Посвітлішали барви неба, стало воно тепер голубішим. Від тепла сніг починає скрізь танути. Лише в гаях між деревами, у глибоких западинах, куди ще не заглянуло сонечко, лежить сніг.

Ще кілька днів — і загомонять веселі струмочки. Утворяться вони від талого снігу. Коротшає ніч, а день все помітніше прибуває. І ось у березні настає такий час, про який у народі говорять, що день з ніччю міряються, вирівнюються.Це тому, що навесні сонце встає раніше. Саме в березні, 21 числа, настає день весняного рівнодення. І тоді на всій земній кулі тривалість дня і ночі однакова, рівно по 12 годин. Та вже через кілька діб день стане довшим за ніч і надалі все збільшуватиметься…

Завбачували погоду за такими ознаками:

• Довгі бурульки — на затяжну весну.

• Ранній грім у березні — на повернення морозів.

Також зміну погоди передбачали за станом рослин та поведінкою тварин.

• Квітка мати-й-мачуха відкрита, усміхається сонечку — буде хороша погода,

перед негодою ж рослина стулить квітку і поникне.

• Якщо проліски, підсніжники, лісові фіалки розкрили свої очки — буде хороша

погода, а коли бутони закриті й припалі — наближається негода.

• Ворони купаються ранньою весною — на тепло.

• Голуби розворкотілися — на тепло.