Переддень «Старого» Нового року 13 січня у наших прадідів називався «Щедрий вечір», або ж Меланки, Маланки, Святої Маланії. А перший новорічний – День Святого Василя (14 січня).

Увечері на Маланку наші прадіди щедрували. Дуже часто ряджені парубки та чоловіки, перебрані в комічний жіночий та чоловічий одяг у масках, дружно регочучи, водили вулицями на Маланку переодягненого хлопця. Співали, жартували, бешкетували. Ці ігри носили навмисне провокаційний характер. «Маланка» поводила себе так, як за народною мораллю негоже було чинити чесній дівчині: вона брутально залицялась до парубків та чоловіків, вішалась їм на шию, вела себе фамільярно зі старшими людьми, бешкетувала та провокувала господарів хати.

Інший обряд називався «Коза». На «козу» також перебирався винахідливий і дотепний парубок, котрий одягав навиворіт кожух. На голову також одягали козине хутро. Капризна та норовлива «коза», як правило не слухала свого пастуха – діда, намагалась зробити якусь шкоду господарям: розлити по хаті воду, перечепитись через рогачі та коцюби, розсипати просо, перекинути ослінчик із порожніми горшками. Обряд «кози» відбувався саме на Новий рік. «Коза» начебто будила сили природи, скеровуючи їх на новий багатий врожай. Ще далеко до Нового року, протягом кількох тижнів, на козацькій Україні, ватаги парубків та дівчат збирались на співи, щоб підготуватись до щедрування. Проводили репетиції, ремонтували маски, розподіляли ролі.

На «Щедрий вечір» до щедрувальників господарі відносились надзвичайно приязно, усіляко обдаровуючи їх. Дітям кидали в торбинку солодощі, горіхи, млинці, пряники, пундики, а інколи і дрібну монетку. Старшим діставалась ковбаса, книші, калачі. Дуже часто, за виставу, ватазі парубків та дівчат, що водили «Маланку» чи «Козу» платили по кілька копійок, а то й золотих дукачів.

Родина вечеряла разом, всі намагались зібратись до купки. На столі була сила силенна різних скоромних (ковбаси, сальтисони, рубці, печені поросята, смажені гуси, голубці, січеники, вертуни) та пісних страв. Саме тому й вечір називався «щедрим». Перед тим стіл застеляли новою свіжою скатеркою. Ставили в центрі чималий полумисок  повний пирогів, поряд лежали паляниці, книші, калачі. На чинному місті, під образами на покутті сідав сам пан господар. Він навмисне нахиляв голову до столу, буцімто ховаючись від дітлахів за полумиском із рум`яними пирогами. Малюки повинні були підтримати гру. Вони, начебто, не помічали батька за пирогами і гуртом хитренько запитували:

–         А де ж це наш тато?

–         Та хіба ж Ви мене не бачите? – у свою чергу дивувався той

–         Ні батьку, не бачимо – весело кричали діти

–         Так дай же ж Бог, щоб і на той рік Ви, дітки, мене не побачили за пирогами, калачами, паляницями та книшами.

Це і є головна символіка «Щедрого вечора».

Ще з давніх часів наші прадіди намагались заручитись підтримкою Господа Бога в трудах по збору врожая, а значить за благоденство, добробут та щастя в родині.

Наступного ранку на Василя хлопчаки, що молодше дванадцяти років, вставали ще вдосвіта, аби привітати своїх сусідів, рідних та близьких. Цей обряд називався «посівання». Хлопчаки набирали повнісінькі рукавиці зерен пшениці, жита, гречки, ячменю, вівса, гороху. Заходячи до хати, попередньо запитавши дозволу у господаря, розсівали зерно на чотири сторони світу, приказуючи:

«Сію – вію – повіваю, на щастя, на здоров`я, на нове літо, на новий рік, щоб було ліпше, як торік! Роди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю! Сію на Вас жито, щоб було Вам добре жити! Сію пшеницю яру, щоб жили Ви завжди в парі! Сію гречку, аби не було суперечки! Сію на Вас овес, щоб був здоровий рід Ваш увесь! Будьте здорові, з Новим роком!»

План заходів на свята:

13 січня (п`ятниця) – СТАРИЙ НОВИЙ РІК. МАЛАНКА.

18:00 – Усі, хто заздалегідь забронював традиційну українську хату або ж місця за столиком у «Шинку – коса над чаркою», матимуть гарну нагоду провести Старий Новий Рік в родинному колі в атмосфері середньовічної Наддніпрянської України, тобто послухати справжнісіньких щедрівників, які, співаючи, щиросердно побажають щастя, радості та достатку господарям та гостям.

Будуть відтворені стародавні обряди «Маланки» та «Кози» (за умови бронювання Вами однієї з хат чи стола в “Шинку – Коса над чаркою”)

14 січня (субота) – ВАСИЛЯ

10:00 – ярмарок народних майстрів;

11:00 – куштування звареного на відкритому вогні козацького кулішу , а також дегустація традиційних хмільних українських напоїв козацької доби (вишняк, слив’янка, дулівка, медовуха)
–     Різдвяні розваги для дітей та дорослих

–        Майстер-класи від народних майстрів

–        Співи біля вогнищ

–        Катання на запряженому кіньми возі (санях)

12:30 – Майстер-клас із засівання, колядок та щедрівок одного з найвідоміших в Україні фольклорних гуртів “Вертеп” під керівництвом козацького Отамана Кравченка Олександра.

13:00 – Різдвяна казка від знаного на всій Вкраїні казкаря – Сашка Лірника.

14:00 – Різвяно-новорічне, казково-містичне дійство обряда «Кози» за народними мотивами, а також відтворення сакрального дійства «Щедрування» та «Засівання» за участю фольклорного колективу “Зоряниця” під керівництвом Слобідського кобзаря Гончаренка Олександра.

14:30 – фольклорний гурт “Добривечір”. Відтворення обрядів “Маланки” та “Кози”.

15:00 – виступ фольклорного гурту “Вертеп” під керівництвом козацького Отамана Кравченка Олександра.

16:00 – Усі, хто не полінувався, заздалегідь забронював одну із традиційних українських хат або ж місця за столиком у «Шинку – коса над чаркою», матимуть гарну нагоду провести Старий Новий Рік в родинному колі в атмосфері середньовічної Наддніпрянської України, тобто послухати справжнісіньких щедрівників, які, співаючи, щиросердно побажають щастя, радості та достатку господарям та гостям.

Будуть відтворені стародавні обряди «Маланки» та «Кози».

*Організатори залишають за собою право вносити зміни у програму заходу

Давайте спільно відроджувати наші самобутні, давні українські традиції!