Цей день, 9 лютого, є дуже важливим та знаковим для української історії, адже в 1648 році, саме 9 лютого, на Запорозькій Січі було обрано Гетьманом Богдана-Зиновія Хмельницького. Таким чином, проголошення в цей день, через 363 роки «Козацької Спадкової Духовної Республіки» на «Мамаєвій Слободі» має на меті засвідчити тяглість козацько-державницької та духовної традиції давніх козацьких родів нині на Україні сущих.

За переказами, коли обирали перших кошових Отаманів та Гетьманів на Запорозькій Січі, їм в руки давали не золотоковану цяцьковану рубінами булаву, а звичайну, зрізану в лузі комишину. При цьому, обранцю мастили голову сирою землею, аби він пам`ятав, що «з землі вийшов, у землю і піде…». Однак ота комишина, стиснута в дужій козацькій руці, наділяла обранця надзвичайною владою над козацьким товариством. Саме вона, а не пізніше золота булава, і була отим живим енергетичним символом  надзвичайної духовної сили та влади кошового Отамана чи Гетьмана. Змахнувши нею, він будь-якого свавільця міг скарати на горло, або ж послати сотні козаків на вірну смерть, жертвуючи їх заради козацької України, прав та вольностей.

За давніми козацькими традиціями, аби бути козаком, слід було не тільки майстерно володіти всіма видами відомої на той час зброї, але й обов`язковою умовою було те, що кандидат, якщо він був іноземцем, приміром французом чи шотландцем, турком або мадяром, повинен був прийняти православ`я. За свідченнями істориків, відомі факти вступу до козацького товариства навіть одного китайця. Також обов`язковою умовою було володіння «козацькою балачкою», себто українською мовою. Особи, які не приймали православного хрещення й не розмовляли, або ж ігнорували «козацьку балачку», не приймались до козацького товариства «Війська Запорозького Низового».  Цебто, якщо бажаючий долучитись до козацького товариства не є православним і не читає «Отче наш» козацькою мовою, то в часи Богдана-Зиновія Хмельницького таку особу не могли зарахувати до козацтва.

Ще до 1918 року серед мешканців колишньої гетьманської резиденції в селі Суботові, що біля Чигирина, в пам`ять про великого Гетьмана й «золоті часи» козаччини існувала таємна сакральна традиція, яка полягала в тому, що кожного року, на Петра, на одному з малоприступних  численних островів серед плавнів річки Тясмин, далеко від людського ока та московських жандармських вивідувачів, суботівські «діди», праправнуки особистої гвардії Богдана Хмельницького, збиралися на символічну військову Раду. І на тій таємній  Раді «козацьких правнуків», прості селяни обирали серед себе …гетьмана і козацьку старшину – осавула, писаря, суддю, скарбника й полковників! Обирали наші прадіди й доручали їм знаки їхньої гідності – козацькі клейноди – оту символічну козацьку комишину – первісний символ влади як незмінність гетьманської традиції на України під час московської окупації. Про ці вибори знали тільки вибрані суботівські «діди», решта ж суботівців знала тільки про те, що «дідів» треба слухати й не вільно в них ні про що запитувати, бо так воно «од старих часів ведеться». Так-бо, вмираючи, заповідав своїм суботівським козакам сам Богдан-Зиновій Хмель, щоб якщо станеться яка лиха година, то вони мають «пильно переховувати» для нього владу і клейноди, аж доки він по них «не зголоситься». Самі «діди» аж до 1918 року свято вірили, що мине московська окупація і що в козацькій Україні має знову «об`явитися» Гетьман-Богдан, що він видасть «золоту грамоту», приверне «людям» давній «козацький присуд» і буде гетьманувати в Україні – сам він і його діти – «доки сонця – світу».

Метою проголошення «Козацької Спадкової Духовної Республіки» на теренах «Мамаєвої Слободи» є консолідація всіх українців, які вважають себе козаками, та готові засвідчити тяглість гетьмансько-державницької традиції.

Виходячи з вищевикладеного та продовжуючи справу суботівських «дідів», «Козацька Спадкова Духовна Республіка» має намір в селищі «Козака Мамая» – «Мамаєвій Слободі», провести на Петра, 12 липня 2011 року, загальну Раду, і на тій Раді обрати з визначних духовних лідерів України – гетьмана і козацьку старшину – осавула, писаря, суддю, скарбника й полковників! Під благовіст церковних дзвонів ставропігійної козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці вручити вибраній старшині козацькі клейноди, цебто просту комишину, зрізану в озері, біля церкви, як символ їхньої гідності та духовного права на ділі захищати традиції козацтва, а відтак, і української землі.

Керуючись звичаєвим козацьким правом, дарованим нам Господом Богом, просимо Вас надсилати прізвища кандидатів, котрі, на Ваш погляд, мають моральне право бути духовними зверхниками української козацької нації.

Ваші пропозиції просимо надсилати на електронну адресу:  kozakmamaysloboda@gmail.com ,  або ж на поштову адресу: 03061 м. Київ, вул. Михайла Донця, 2 «Мамаєва Слобода».

Гербом «Козацької Спадкової Духовної Республіки» є герб Війська Запорозького Низового (козак з мушкетом).

Державною мовою – козацька балачка (українська мова).

Стяг (прапор) має малиновий колір із зображенням жовтого козацького лапчатого «мальтійського» хреста.

Стяг, литаври та інші військові клейноди зберігаються в церкві Покрова Пресвятої Богородиці та військовій скарбниці на «Мамаєвій Слободі».

Батьку, прости гріхи наші, ми каємось! Благослови добре діло зробити! Во ім`я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.