Народна легенда розповідає, що коли Господь Бог прогнівався на сатану і на його прихильників, то наказав Михайлу Архангелу вигнати їх із неба. Тоді Архангел кинув громову стрілу та вигнав нечестивого з неба.

«Михаїл – Архангел! Закрий Ти мене залізними дверима і замкни тридев`ятьма замками-ключам. І рече мені, рабу Божому, Михаїл Архангел: закриваю я тебе, раба Божого …, залізними дверима і замикаю  тридев`ятьма замками-ключами і дам ключі зіркам…Візьміть ключі, понесіть на небеса!». Так молились наші прадіди козаки характерники до Святого Архистратига Михаїла, просячи в нього небесної помочі перед боєм.

Після прийняття християнства праслав`янський  покровитель воїнства громовик Перун в народній уяві ототожнювався з Архистратигом Михаїлом. Така заміна, як вважає О.Афанасьєв сталась під впливом 12-ї глави Апокаліпсису. Наші предки, котрі перед цим  молились покровителю воїнів – громовержцю Перуну, прийнявши християнство отримали нового небесного заступника – Михайла.

 Прадавня ж традиція вшановувати чоловічу потугу й військову мужність у вигляді  дуба-Перуна  не була забута,  а збереглась у наших прадідів ще з дохристиянських часів та дійшла до нас у вигляді козацьких парсун -народних картин , на яких намальований «Козак Мамай» та діла його. На цих парсунах, позаду постаті «Мамая» є обов`язковим зображення коня, як алегорія волі та могутнє дерево дуба, як невмирущий  клейнод  воїнської лицарської сили українців.

Наші прадіди знали, що дерево дуба позаду постаті «Козака Мамая» утверджує безсмертність душі народу, цебто дуб, як один із основних архетипів українців символізує собою всесвіт й міць єдності сучасників із попередніми поколіннями воїнів.

Споконвічний  звичай  зобов`язував кожного юнака в роду,  ще до того як в нього виростуть козацькі вуса, тобто до здобуття ним чоловічої зрілості, достеменно знати свій родовід аж до сьомого коліна. Саме таким родовим  деревом у світоглядній уяві українців Наддніпрянщини і є зображення дуба на парсунах «Козака Мамая». Дерево роду міцно спирається  корінням на праотцівську землю, даровану нам українцям Господом Богом й у видимій частині розгалужується на 32 материнські та 32 батьківські гілки. Перше коліно – це Я – воїн козак; друге – мати й батько; третє – дві бабусі та два дідуся; у четвертому – чотири прабабусі та чотири прадіди; у п`ятому – вісім прапрабабусь та вісім прапрадідусів; у шостому – шістнадцять прапрапрабабусь та шістнадцять прапрапрадідусів; у сьомому – тридцять дві прапрапрапрабабусі та тридцять два прапрапрапрадідусі.

У козаків характерників був один дуже добрий звичай: зібрані на свято Архистратига Михаїла жолуді дуба, що росли обіч Запорозької Січі, або ж у місцевості де на той час у поході перебував їх Кіш, вони приторочували в торбинку до сідла свого бойового коня і розкидали на місцях, де запорожці отримували чергові перемоги  над ворогами батьківського краю та  православної віри. З часом на тих місцях виростали діброви, як природний символ козацької звитяги та бойової слави  Війська Запорозького Низового.

В козацькому селищі «Мамаєва Слобода» насаджено кільканадцять  дерев із таких славних місць козацької звитяги , це зокрема: дуб із жолудя єдиної живої гілки знаменитого тисячолітнього Хортицького дуба; а також дуби з Холодного Яру – місця козацько-гайдамацької вольниці, дуб із села Виграїв, що біля Корсуня (місця, де Богдан Хмельницький у 1648 році виграв бій у Коронних Гетьманів Речі-Посполитої ), дуб із міста Монастирища, саме з того Цибулівського шляху, яким славний полковник Іван Богун у 1653 році всього із 400 козаками гнав поперед себе шість верст, як отару овець,  аж   15 000-не професійне польське військо найманців. Є навіть дуб з під стін кримського міста Кафи (тепер Феодосія), здобутого Гетьманом Сагайдачним у 1616 році.

Саме тому, року Божого 2010, місяця листопада, 21 числа, в день відзначення Свята Архистратига Михаїла – небесного провідника українського воїнства, ми – козаки з селища «Козака Мамая», щиро  запрошуємо всіх, в кого в жилах тече горда дідівська кров , прибути до «Мамаєвої Слободи» на Святочну Літургію в козацьку церкву Покрова Пресвятої Богородиці!  Рівно як і пропонуємо спільно  відродити  добру традицію козаків характерників, щодо позначення місць сили.  Тож хочемо аби Ви  взяли з собою зі своїх знаменитих козацьких місцевостей   по одному саджанцю дуба та обов`язково по жменці рідної землі й під звуки бойових козацьких литаврів спільно   з нами, у серці Києва,  обіч витоку річки Либідь, висадили «Родовий козацький гай», як  живий символ козацького родового дерева, а відтак  невмирущості слави наших прадідів –  лицарів Війська Запорозького Низового.  Крім того, всі охочі зможуть представити на ярмарковому майдані «Мамаевої Слободи» свої  навички із козацьких бойових мистецтв Спасу та Гопаку, поспівати в родинному козацькому колі пісень, з`їсти кулішу чи знаменитої каші тетері, подивитись як  хвацько гарцюють на конях кращі каскадери Евроазійського континенту – козаки з селища «Козака Мамая» під орудою отамана Олега Юрчишина.

План заходів на 21 листопада 2010 р.:

9-00 – 10-30 – Служба Божа в козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці.
10-30 – 11-30 – насадження дерев у “Родовому козацькому гаю”.
11-30 – показові виступи сучасних українських козаків та святкова розважальна програма.

Нехай славиться земля наша, наречена прадідами від віків Україною!