За уявленнями наших прапрадідів, починаючи від свята «Сорок Святих», яке припадає на 22 березня, з вирію прилітає 40 різних видів пташок: лелек, ластівок, зозуль, жайворонків, гусей, шпаків, качок, солов‘їв та інших мешканців безкраїх українських левад, гаїв та дібров…

Саме тому цей день називався «Солов`їним Великоднем», або ж «Сорочинами».

Наші прадіди казали, що 22 березня на свято «Сорока Святих» не тільки соловейко з жайворонком, але й сорока іменинниця!

Відтак дівчата-козачки «Мамаєвої Слободи» запрошують Вас на дитяче свято – весну закликати, пташок з вирію стрічати!

Початок заходу 22 березня 2018 року о 12–00 на садибі «Коваля».

В програмі святкувань:

–          Фольклорний гурт «Божедари», а також діти та дорослі будуть весну закликати, веснянки співати

–          Відтворення обряду «Закликання весни», водіння хороводів, танці та співи

–          Для бажаючих буде працювати козацька «Казкова хатина» та майстер-клас із виготовлення та випікання в печі української хати «жайворонків» та «бусликів».

Для тих, хто не зможе прийти на «Солов’їний Великдень», сповіщаємо, що обряд «Закликання пташок» із веснянками  та майстер-класи із випікання «жайворонків» чи «бусликів» за попереднім замовленням для бажаючих та організованих груп будуть проводитись щоденно в період з 23 березня по 1 квітня.

Телефони для довідок та попереднього запису на майстер-класи: 361–98-48; 066–728-00-34, електронна адреса.: mamayevasloboda@gmail.com

Починаючи з цього дня малюки, підлітки та дівки веснянками відзначали «Солов‘їний Великдень». У цих веснянках, що дійшли до нас, напевне, ще з часів давніх трипільців, звучали звернення до птахів, що повертаються з вирію. Птахів закликали, запитуючи про долю майбутнього врожаю, та прохали принести лагідне та тепле літечко. Веснянки, що виконувались на розталих від снігу галявинах, мали на меті привітати пташок, що повертаються з вирію – теплих країв, бо з поверненням пернатих поверталось не тільки тепло, але й достаток на рідну козацьку землю.

«…Чом же ж ти, соловейку,
Рано з вирію прилетів,
Іще на горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять.
Ой я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой я тії криженьки ніжками потопчу!»

Матері спозаранку виготовляли ритуальне печиво. Печиво було різноманітної форми у вигляді всіляких пташечок із дзьобиками, крильцями, гребінчиками  та хвостиками. Їх ще називали – «буслики», «сороки», «птички», «пташки», «жайворонки».  Інколи пташечок садовили на бублик, нібито на гніздечко, або ж прикріплювали ще сире тісто до вишневих гілочок та дбайливо випікали у печі. Малюки, тримаючи в руках таку зграйку «жайворонків» чи «бусликів», нанизаних на вишневий прутик чи прикріплених до бублика, весело гасали довкола хат, махаючи вишневими гілячками з печивом, та закликали весну. Діти вірили, що після таких закликів до птахів весна не забариться. Крім своїх дітей козацькі неньки обдаровували вишневими гілками з «жайворонками» ще й сусідських дітлахів. Адже вважалось, що обрядове печиво у вигляді «пташечок», котре з‘їдають діти, допоможе пернатим друзям вижити ще в студені березневі дні. Малюки навмисне залишали для пернатих друзів на проталинах крихти або ж  вішали прутики із печеними із тіста «жайворонками» на гілки дерев у садку обіч хати. Задобрюючи птахів, діти знали, що допомагають батькам у господарських справах. Тож на їхньому подвір‘ї обов’язково добре плодитимуться гуси, кури, качки, адже Божа Благодать від умилостивлення птахів, що повертаються з далеких країв, обов‘язково мала перейти й на домашню птицю.

Давайте спільно привчати дітей любити рідну українську землю!

«Ой чом ти, буслю, Не вилітаєш, Чом дітям весни не даєш»?