Будь-яку справу, служіння і навіть трапезу православні християни закінчують молитовною подякою Матері Господа нашого Ісуса Христа — пресвятій Діві Марії, Богородиці: «Достойно є, і цe є істина, славити Тебе, Богородицю, завжди славну і пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога-Слово породила, дійсну Богородицю — Тебе величаємо». Вдумаймося в кожне слово цієї короткої молитви…

Вона єдина з усіх жінок, які будь-коли жили, живуть і житимуть на світі, непорочно, без істління народила Спасителя світу, Бога-Слово, Другу іпостась пресвятої Трійці — Господа Ісуса Христа.

Не дивно, що християни всього світу з перших віків християнської ери справді достойно славлять Богородицю — в молитвах, у поезії, в співах, у музиці, в іконах та інших видах образотворчого мистецтва, в архітектурі храмів, названих на честь Богородиці або на честь Богородичних свят, на честь чудотворних ікон, пов’язаних із зображенням Богородиці.

Ймення Богородиці було в нашій країні добре відоме ще до хрещення Руси-України 1020 років тому. Давні літописи свідчать про ці факти, починаючи від приходу на береги Дніпра святого апостола Андрія, який перший з-поміж апостолів удостоївся бути покликаним до Христового апостольства. А вже від Володимирового хрещення храми на честь Богородиці стають в Руси-Україні типовим і звичайним явищем. Тож перший мурований храм Києва — Десятинна церква біля палацу князя Володимира — була названа саме церквою Пречистої Богородиці. В часи князя Ярослава Мудрого уділом Богородиці вважався весь Київ. Як прямий спадкоємець Святого міста Єрусалим. Відгомін цього давнього твердження наших пращурів можна віднайти на стінах Софії Київської, де над головою Божої Матері Оранти розміщено сакральну мудрість грецькою мовою: «Бог посеред нього, він непохитний: Бог помагатиме йому з самого світанку». В біблейському псалмі, звідки взяті ці пророчі слова, йдеться про Єрусалим та про храм «посеред нього». Гарантом священного союзу столиці Руси-України міста Києва з Богом покликана бути Пречиста Діва Марія, над чиєю головою в Святому храмі Софії і викарбувані ці пророчі слова.

Справді, український народ упродовж віків достойно прославляв і прославляє Богородицю!

Одним із проявів цієї прослави сьогодні стала книга, котру Ви тримаєте в руках — «Свято-Богородичні храми у «другому Єрусалимі» — місті Києві». Нині це єдине видання такого масштабу за ілюстративним й інформаційним матеріалом, присвячене Богородичним храмам Києва. Сотні статей, сотні малюнків і фотографій оповідають нам славну історію пошанування Пресвятої Діви Марії та оборони ЇЇ пам’яті з перших днів християнської історії Руси-України й до нашого часу.

Автор цієї непересічної книги — Василь Галайба, один із найвідоміших вітчизняних києвознавців і культурологів, турбота якого про збереження історії нашого краю, утвердження православ’я, його беззастережне служіння українській культурі заслуговують на щиру повагу.

Окрім докладного опису Богородичних храмів, до книги входить і значний аналітичний доробок, здійснений відомим фахівцем у царині християнської іконографії, доктором богословських наук, доктором мистецтвознавства, академіком, професором Київської Православної Богословської Академії Дмитром Степовиком.

Тож символічно, і закономірно, що у книзі наведено яскравий приклад сучасної козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці на території скансену «Мамаєва Слобода», що розташований у Солом’янському районі столиці. Хоч це є нова церква, проте вона зладжена на основі реставраційних креслень, а відтак подібна до тієї, що містилась у центрі козацької вольниці — на Запорозькій Січі, котра в переддень повстання Богдана-Зиновія Хмельницького знаходилася на «Микитиному Розі». Зважаючи на те, що вищою метою Українського козацтва було обстоювання Святої Православної віри, рідної землі та дідівської мови, Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України 23 вересня 2004 року даній церкві надано статус ставропігії у складі Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Шляхетні справи наших співвітчизників закарбуються у народній пам’яті на довгі віки як приклад свідомого добра, величі духу і світлої мудрості. Тож хай і надалі шлях їхніх справ на благо суспільства буде рівний і щедрий на здобутки!

Ще раз хочу подякувати шановним авторам за справжню громадянську позицію, за сподвижницьку діяльність в утвердженні нашої істинної віри, за цю титанічну працю, Подякувати всім, хто щиро допомагав у підготовці й виданні монументальної книги «Свято-Богородичні храми у «другому Єрусалимі» — місті Києві», котра, Безумовно, внесе свій вклад у справу становлення Єдиної Помісної Православної Церкви на прадідівських теренах.

Духовною основою України, яка понад тисячу років єднає український народ, була православна віра з її суто національним феноменом – особливим пошануванням і прославленням Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії.

Божа Мати була небесною покровителькою запорозького козацтва. З Її іменем і з надією на Її допомогу доблесні лицарі України ставали на боротьбу за свободу Батьківщини, за кращу долю свого народу.

Пресвятій Богородиці поклонялися в усіх українських храмах. Тільки у святому граді Києві було споруджено близько двохсот церков на честь Діви Марії.

Саме тому книга Василя Галайби, присвячена Богородичним храмам Києва, має виняткове значення для відродження нашої духовності й історичної пам’яті, збереження культурних традицій та утвердження споконвічних цінностей української нації.

За обсягом фактологічного матеріалу, інформативністю та глибиною аналізу – це унікальне видання, яке розкриває не лише мистецькі, а й філософські, моральні та ідеологічні аспекти українського православ’я й національного буття.

Символічно, що це подвижницьке дослідження виходить у рік, коли український народ разом зі світовою православною спільнотою відзначає 1020-річчя хрещення Київської Русі.