Дійство на «Обливаний понеділок» розпочнеться 29 квітня 2019 року о 12–00 за yчасті неодрyжених козаків, дівчат-козачок з «Мамаєвої Слободи», а також молодиць із гурту “Божедари”!
Народні гуляння відбyватимуться на вигоні поруч із криницею садиби Титаря.
В період святкyвання Великодня найцікавішим бyв другий день свят. В козацькій Вкраїні це бyв День Богородиці.
Тож козацьке селище «Мамаєва Слобода» запрошyє всіх неодружених парyбків та дівчат долyчитись в «День Пресвятої Богородиці» до веселого гамірливого свята – «Обливаного понеділка»!

У різних місцевостях другий після Великодня день, тобто понеділок, мав різні ймення: поливаний, водяний, обливаний або ж волочильний понеділок. Ці народні обряди розділялись на два окремих дійства, котрі проходили незалежно одне від одного. По-перше – волочильний понеділок, коли діти – «христосувальники», або ж «волочебники», зібравшись у ватаги, «несли калача» до родичів та сусідів, при цьому ненька клала до вузлика своєму малюку три великодні калачі та кілька писанок. Зараз у багатьох містах та селах України молодь на другий день Великодня обливає один одного водою. Проте робить це весело та гамірно, обливаючи всіх хто трапиться на той час на дорозі: дідів, бабів, дорослих чоловіків та статечних жінок. Насправді це неправильно. Бо ж молоді люди просто не знають про прихований сакральний підтекст даного свята. Адже в давнину обливати можна було лише молодих гарних неодружених дівчат і це мали право робити лише неодружені парубки. Якщо Вам не ліньки, то почитайте нижче нашу статтю і Вам стане зрозуміло, як і для чого парубки обливали дівчат водою в «Обливаний понеділок».

В «Обливаний понеділок» ще далеко до сходу сонця українські дівчата поспішали вмитися із «непочатої води» криниць. Бо ж перше відро джерельної води, що поставили на цямрині на другий день після Великодня, було з «непочатою водою». Тож дівчина, проснувшись з першою ранковою зорею, перехрестившись, брала з миски, що стояла на покуті під образами, кільканадцять крашанок чи писанок та клала їх собі за пазуху. Потім тихенько, навшпиньках виходила з хати, щоб крий Боже не почули рідні як риплять двері та йшла з відром до криниці…

В цей же ж час молоді неодружені козаки, зачаївшись десь недалечко в кущах верболозу чи калини, чекали цього моменту з нетерпінням. Тож як тільки цеберко (відро) з водою ставилось дівкою на цямрині, то парубок, що уподобав собі котрусь із дівчат, тут же ж вистрибнувши із засідки, намагався облити її студеною джерельною водою. Так само парубки вчиняли з дівками на вулиці чи на вигоні, або ж навіть наздогнавши дівку у хаті на печі… А отут найголовніше: хлопець, котрому все ж таки вдалося облити дівку водою, мав повне моральне право засунути їй руку за пазуху і довгенько там порившись, знайти та дістати, зігріту гарячим дівоцьким тілом, писанку чи крашанку! Після того дівка мусила три рази з парубком поцілуватись, тобто «Похристосуватись». На козацькій Україні такі жарти та витівки були природними. Тож тепер Ви маєте зрозуміти сакральний підтекст «Обливаного понеділка», бо ж в цей День – День Пресвятої Богородиці, наші прадіди закладали основи майбутньої міцної багатодітної родини.

Позаминулі роки багато хто з нас бачив, як телебачення показувало «Обливаний понеділок» у Вінниці та Львові, де шістнадцятирічні парубії ганяли по вулицям та обливали водою геть усіх, хто траплявся на ту мить під руку. Обливаючи літніх людей водою молодь пояснювала, що це ж «Обливаний понеділок». Як Ви тепер розумієте, такий підхід до відродження традицій є банальним глумом та їх нівеляцією.

В цей Богородичний день, наші прабабусі, як були ще дівками, водили веселі хороводи, танцювали шпаркі танці, співали пісень, йшли на гойдалку, влаштовували інші забави. Надвечір у понеділок парубки та дівчата збирались на якійсь галявині «на складчину», аби хмільним стояним медом замочити свята.

З давніх козацьких часів дійшло до нас веселе прислів‘я: «Ще прийде до дівок поливаний понеділок».
Приходьте до нас у козацькy Слободy – відсвяткуємо разом, бо ж Христос Воскрес – то й Воскресне козацька Вкраїна!