Народ не може існувати без власної історії, а отже, і без національного духу, народної пам`яті, яка сконцентрувалася в величезному масиві народних пісень останніх століть.

Ми дуже мало знаємо про тих, хто жив триста чи п`ятсот років тому, про тих героїв, які творили історію України – нашу історію, хто створив нас такими, які ми є сьогодні. Проте яскрава життєрадісна душа наших прадідів козаків залишилась такою, якою вона була триста чи п`ятсот років тому, в отих народних піснях та думах. Народні пісні та думи – це римована історія наших предків, така, якою вони її бачили і пам`ятали, оті горді чубаті слов`яни. Безперечно, першими істориками були поети-кобзарі. Вони,  воїни-співці, не  дуже переймались точним документуванням чи датуванням подій та осіб того часу, коли татарські чамбули, польські хоругви чи каральні загони московських царів нишпорили рідною козацькою Вкраїною. Не зважали й на правителів-магнатів, часто-густо з чужинецькими прізвищами та титулами, нехтували багатством та навіть славою. Тож людська пам`ять майже не зберегла їх імен, проте залишились слова пісень, де сконцентрувалась ментальність і дух козацького народу.

Якось один сучасний визначний науковий діяч,  розповідаючи про героїчний епос нашої нації, нескорений дух та оптимізм, ні хвильки не вагаючись, щиросердно навів у приклад оптимізм слів з народної пісні: «Наливаймо, браття, кришталеві чаші, щоб шаблі не брали, щоб кулі минали голівоньки наші…». Насправді, це пісня нашого сучасника, козака з Оболоні, пана Віктора Лісовола, котрому 21 лютого 2011 року виповнюється рівнісінько 80 років! Кобзар Лісовол створив понад 70 власних мелодій – дещо на козацький кшталт, «піднімав руку» навіть на поезію самого Тараса Шевченка та Пантелеймона Куліша. Не залишились без уваги Володимир Сосюра, Павло Тичина, Іван Драч, Вадим Крищенко. Будучи правдивим козаком, пан Віктор Лісовол сам жартує про себе: «Як хлопці зберуться там, – сміється у сиві вуса Лісовол, тицяючи пальцем догори, – та й втруть мені маку». Така лицарська відвага викликає щиру симпатію й повагу сучасників. 

Многіє літа співцю козацької долі – кобзарю, пану Віктору Лісоволу! Завзяття й снаги!

21 лютого Україна святкує Міжнародний день рідної мови. Є дуже знаковим, що захисник гідності нашої козацької  мови, пан Віктор Лісовол, народився саме в цей день. Видається, що він і народився виключно для того, аби слова з його дійсно народної пісні матеріалізувались: «щоби Україна в путах не стогнала, щоби наша слава, козацькая слава по світу лунала. Бо козацька слава кровію полита, січена мечами, рубана шаблями, ще й сльозами вмита. Тож гуляймо браття, поки є ще сила…».

Року Божого 2011, 9 лютого,  козацьке селище «Мамаєва Слобода» проголосила себе Козацькою Спадковою Духовною Республікою – http://www.mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=471 . Тож перший культурно-мистецький захід на теренах «Мамаєвої Слободи», з якого ми розпочинаємо нашу чергову козацьку «шабельну атаку», є творчий вечір автора знаменитої пісні «Наливаймо, браття кришталеві чаші!»,  людини титанічної сили духу, козака – Віктора Лісовола.

Початок творчого вечора з нагоди 80-ліття кобзаря Віктора Лісовола та Міжнародного дня рідної мови – о 15-00 у приміщенні Войськової скарбниці, що на садибі козацького старшини «Мамаєвої Слободи».

В концертній програмі братимуть участь:

–  Кобзар – Віктор Лісовол
–  Заслужений артист України – Тарас Компаніченко
–  Народний артист України – Ігор Крикунов та театр «Романс»
–  Кобзар – Олександр Гончаренко
–  Заслужений артист України – Тарас Силенко
–  Фольклорний гурт «Перевесло»
–  Бандурист – Ярослав Чорногуз

Та інші, не менш відомі виконавці.

Всіх, у кого в серці бринить українське слово, щиро по-козацьки, запрошуємо на творчий вечір кобзаря Віктора Лісовола. Числа 20, місяця лютого, року Божого 2011 о 15-00.

«Грай же людям на науку, народний Бояне,
На многії іще літа, поки сили стане!»