Центр народознавства «Козак Мамай» було зареєстровано як юридичну особу ще 9 липня 1990 року, саме тому офіційне відкриття «Мамаєвої Слободи» було вирішено провести саме 9 липня 2009 року, в день, коли «Козаку Мамаю» як юридичній особі виповнилося 19 років. Сучасні українські козаки схотіли, аби свято повернення національного духу і гідності стало подвійним.

Не простим і важким був довгий шлях до початку повноцінної праці центру. І основна складність була не в тому, щоби на території у понад 9 га в центральній частині Києва відтворити повноцінне козацьке селище XVIII століття. Складність була у тому, аби подолати байдужість, а часом і нахабну зажерливість тих, хто відверто не розумів: за для чого свідчити про козацьку Україну, якщо можна на цих гектарах побудувати з півтора десятка хмарочосів, продаж квартир тільки в одному із них зміг би принести більше 20 мільйонів доларів чистого прибутку? Але в правдивих українських козаків на відміну від новобагатьків інші цінності і інша мораль …Насправді духовна цінність «Мамаєвої Слободи» не може бути адекватна кільком десяткам мільйонів доларів. Лише майбутні покоління зрозуміють реальний внесок «Мамаєвої Слободи» у відновлення правдивих україно-козацьких цінностей.

Тож колектив центру на чолі з своїм засновником та ідеологом – козаком Костянтином Олійником послідовно, вперто і впевнено крокував до цього дня, долаючи всі перешкоди. На Покрову 2003 року свої двері відчинила козацька дерев’яна Покровська Церква, яку освятив Український Патріарх Філарет. В 2005 році, це б то в рік 230 річниці свавільного руйнування військами Катерини ІІ Запорозької Січі, навколо козацької церкви був встановлений єдиний на сьогоднішній день на Україні пантеон із 38 кам’яних хрестів на честь всіх 38 куренів Войська Запорозького Низового.

Один по одному з’являлися все нові й нові об’єкти Козацької Слободи, яких зараз нараховується майже сто: окрім унікальної церкви це ще й садиби титаря, коваля, гончара, козаків-джур, шинок єврея-крамаря, садиба козацького старшини, ворожки, войськової канцелярії …

Окремо слід згадати про Покровську козацьку церкву, інтер’єр якої є одним із найкрасивіших в Україні. Ікони написані молодими київськими майстрами в стилі так званого «Мазепинського бароко». Церковний хор, як то було в козацьку добу, виключно чоловічий. Дзвонар (на церковній дзвінниці містяться 13 дзвонів) один із кращих в Україні, неодноразово отримував перші місці на конкурсах дзвонарів, як в нашій державі, так і за кордоном. Свічки в церкві не продаються, однак людина може покласти в карнавку певну пожертву і взяти справжні воскові свічки , які лежать поряд на таці. Нема «такси» також на інші церковні треби: хрещення, вінчання, молебні та відспівування. Служба у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці відбувається щонеділі та на великі християнські свята. Крім того, всі бажаючі можуть тут похрестити дитину або обвінчатись.

І ось нарешті, після багатьох років копіткої праці брама «Мамаєвої Слободи» гостинно відкрилася для відвідувачів. Приємно було відзначити, що майже всі гості свята були в українських вишиванках. У програмі свята відбулися виступи народних колективів та найкращого в Європі кінного каскадерського козацького театру, показові сутички козацьких загонів із умовним супротивником, виставка «Полтава козацька», ярмарок народних майстрів, козацька юшка та куліш, Наддніпрянські вечорниці за участі почесного гостя «Мамаєвої Слободи» Олега Скрипки.

А розпочалося дійство зі знакової події: відомий музикант, громадський діяч та український козак Олег Скрипка передав у дар Слободі та її храму старовинний образ козацької Покрови, яким запрошений на свято єпископ Васильківський Євстратій благословив усіх присутніх. Владика також привітав козака Костянтина, колектив Слободи і всіх гостей зі святом і побажав Божого благословення у добрих справах.

Далі виступала «Хорея козацька» із заслуженим артистом України Тарасом Компаніченком, лунав церковний передзвін, «спонтанно» лупили козацькі гармати – фальконети, ожиги та кулеврини. На ярмарковому майдані, як і по всій Слободі лунав іскристий сміх. Вечорниці з Олегом Скрипкою здійняли хмари куряви, котра не заважала людям різного віку відчувати себе затишно. А як повинно було бути інакше??? – адже вони прийшли до себе додому!

Хто ж прагнув зануритися в тиху мелодію цвіркунів, пошкребти очима вечірні хмари, погойдатися на гілках дитячих мрій, мабуть, скористалися нагодою сповна. Місця на 9 гектарах території було більш, ніж достатньо.

До слова, істинні пошановувачі народних традицій мали би залишитися задоволеними. “Мамаєва Слобода” зробила дарунок – безкоштовний вхід для тих, хто пишається наявністю у своєму гардеробі національного вбрання. Хмара люду у вишиванках зробила свою маленьку справу єдності і популяризації рідних традицій. Мешканці спального масиву столиці “Відрадного” часом дивувалися, звідки у їхній місцині з’явилося стільки людей у барвистих сорочках.

Світлини з відкриття дивіться в галереї.