Панове товариство!

Сьогодні, 7 квітня року Божого 2014, в день Благовіщеня, вже за доброю традицією, Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» встановлює результати «ІV Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька балачка», темою якого було: Патріотична книга для дітей «Україна – Земля Мамаїв».

Козак Мамай – воїн «химородник», або ж алегоричне втілення нашої волелюбної української душі… Лицар над лицарями, степовик, мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Споконвіків парсуни (народні картини) Козака Мамая висіли мало не в кожній  українській хаті поруч з образами, бо його поличчя вважалось найсильнішим оберегом. Отже, Козак Мамай – це найбільш консолідуючий образ для всіх українців  на наших прадавніх родових українських землях від синього Дону і до зелених Карпат.  А це значить, що живісінький від віків дух мандрівного запорожця-невмираки  Козака Мамая є «генетичним кодом нашої нації».

Козак Мамай і цього року був серед нас. Можливо й одягнутий він був не у традиційний для XVII ст. стрій, можливо й без білогривого коня Добряна, але він був на Майдані… Дух Козака Мамая, цей код закладений в наше єство й допоміг козацьким правнукам відстоювати споконвічні українські цінності – волю та гідність. Бо не може українська земля існувати при манкуртах-гнобителях та безбатченках. Наша земля від віків керувалась людиноправством, тобто була демократичною республікою, до речі чи не першою в Європі. Отже Ми повертаємося «в себе»! Перемога українського гонорового духу на Майдані це лише початок нової доби України. Перегорнувши сторінку лихоліть у минулому тисячолітті Ми повертаємося до провідних позицій у світі і вже незабаром будемо лідерами, які принесуть духовний ренесанс Європі… Можливо сьогодні ми втратили частину нашої території, але вже завтра повернемо й наші історичні українські землі Кубані, Курщини, Вороніжщини та Брянщини. Бо всі імперії тимчасові, а Україна вічна – з нам Бог, з нами й Козак Мамай – тобто, наша невмируща українська душа.

Керуючись спадковим звичаєвим козацьким правом в  День Народження письменника Олександра Ільченка, автора славнозвісного химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця»,  Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі», оголосила  4 червня 2013 року  про початок  «ІV Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька балачка», темою якого було: «Україна – Земля Мамаїв». Літературний конкурс тривав до 9 березня 2014 року – Дня народження Великого Кобзаря.

Ми вдячні всім авторам, які надіслали свої твори. Отже, оргкомітет «ІV Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька балачка» прийняв рішення відзначити наступні роботи:

Оголошуємо, що

Спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує» отримує робота «КОЗАКИ-ХАРАКТЕРНИКИ ЧИ УКРАЇНСЬКІ «НІНДЗЯ»? «ЗАМОВЛЕНІ ВІД КУЛІ І ШАБЛІ», автор Євген Луців

Спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує» отримує збірка есеїв «Лелечий Клекіт», автор Тетяна Лепська

Спеціальну відзнаку «Козацька балачка рекомендує» отримує поема «Перемога на Землі Мамаїв». Автор Тамара Корсунська.

Переможцем конкурсу оргкомітет «ІV Міжнародного українського літературного конкурсу «Козацька балачка» на тему «Патріотична книга для дітей «Україна – Земля Мамаїв» стає збірка повістей
«Земля Мамаїв», автор Юрій Фоменко

Нагородження переможців «ІV Міжнародного Українського Літературного конкурсу «Козацька Балачка», традиційно відбудеться на «Мамаєвій Слободі», 4 червня 2014 року, в день 105-ї річниці з Дня народження великого українського письменника Олександра Ільченка, автора славнозвісного роману «Козацькому роду Нема Переводу або ж Мамай і Чужа Молодиця».

З належною шанобою,

Голова конкурсу «Козацька Балачка»,

Войськовий Писар, Козак Корсунського куреня

Войська Запорозького Низового                                           Іван Ільченко (рука власна)

Писано в Богом береженому козацькому селищі «Мамаєва Слобода», що в місті Києві. Числа 7, місяця квітня, року Божого 2014 на Благовіщення

Нагадуємо, що «козацька балачка» – це прадавня мова наших прадідів, яка зародилася на козацьких землях з давніх часів. Через століття сукупність різних говірок, себто «козацької балачки», сформували сучасну українську літературну мову. Віднедавна наша співуча солов`їна мова, а насправді мова «гордих степових орлів» має статус Державної.

Також, до цього часу жителі Кубані та Дону називають свою мову «козацькою балачкою». В попередніх чотирьох літературних конкурсах «Козацької балачки» твори, які прийшли з Кубані, Дону та Ставропілля на ділі довели, що їх «козацька балачка» майже не відрізняється від сучасної української літературної мови.

Закликаємо всіх охочих авторів долучитися до «Козацької балачки» і своїм «гострим» словом взяти участь  у козацькій «шабельній атаці». Бо як писав Олександр Ільченко : “Мова – перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна, бо ж мова є не тільки найпевніший засіб поневолення, а й вірне (разом з ножем та хлібом), надійне оружжя добування волі, бо геній народу без буяння рідної мови не варт нічого…”. Ця теза є гаслом Міжнародного  Українського Літературного конкурсу «Козацька балачка».