До уваги козаків та козачок! 5 та 6 березня 2011 року окрім відтворення «обряду колодки» на «Мамаєвій Слободі» буде проводитись захід щодо “реабілітації” українського вареника з сиром як головної обрядової страви на Масляну у наших прадідів.

Вареники в цю пору по селам та містечкам України варили щодня. Наші прадіди вважали, що на Масляну  «і турки вареники їдять!», а про нас православних християн і мови не може бути! Якби не брутальне втручання ідеологічної машини КПРС на початку 70-х років минулого століття, то Масляна і до цього часу на Україні продовжувала б називатись «Колодієм», а український вареник з сиром не зазнав би «репресій», а відтак замість вареників, які як ми хочемо нагадати: «В цей час і турки їдять», ми б не їли російських млинців на Масляну.

В 1860 році в Російській імперії була видана книга видатного українського етнографа та громадського діяча  М.Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян».  В своїй книзі М.Маркевич сповіщає російським читачам про простонародну кухню, десерти і напої України. В ній наведено 90 рецептів різних страв, серед яких значна кількість, що виготовлялась із борошна. Це, зокрема, буханці з кав`яром, баба-шарпанина, бублики, вареники, варяниці, гилуни, галушки, галушки в квасі, гречаники, книші, коржі, кулики, коровай, лемішка, локшина, медовий шулик, паляниці, пундики, перепічка, плесканка, пасха, сластьони, стовпці, соломаха, тетеря, хоми, пампушки та інше.  Як бачите, панове, жодної згадки чи вказівки на млинці в даному чималому переліку страв із борошна немає. Але про російські млинці трохи згодом, а зараз про наші смачнючі українські вареники, які на Масляну «і турки їдять…»

Вареники – обрядова страва давніх українців, яка дійшла до нас, напевне, з часів «трипільської культури». Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням.  З появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мусили помолитись, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок у вигляді вареників. Начинка вареників символізувала собою вагітну жінку, а відтак, продовження роду. Наприклад, вареники,  начинені пшоняною кашею, сприймались прадідами як символ майбутнього врожаю; начинка з грибів сприяла чоловічій силі, з риби – жіночій; вареники, начинені посічененими вареними курячими яйцями та зеленню, наділялися великою життєтворчою силою; вареники з маком уособлювали багатоманітність світів та зоряного світу; вареники з вишнями або дикими черешнями вважались чарівними… Особливе ж місце займали вареники з сиром, адже сир – це є продукт переробки молока, а молоко в уявленнях наших прадідів було символом примноження та достатку.

У народних казках та замовляннях «Молочна ріка з кисільними берегами» уособлює собою земний рай. Тож побажання «Щоб ти жив, як вареник у сметані» було побажанням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в твоїй родині і в твоєму краю все було в цілковитій гармонії і достатку.

Саме тому, головною стравою на Масляну, тобто Колодій,  на Україні  споконвіку  і був вареник, а тиждень коли їли вареники з сиром, називався «бабським», бо вареник з сиром символізував собою вагітну жінку, продовжувачку великого роду.

Тож не дивно, що наші прадіди кепкували, що на Масляну «і турки вареники їдять…». Малось на увазі буквально наступне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж турки? Хто ж собі побажає поганого? На думку наших прадідів, і турки були б не проти того, аби у них були великі та багаті родини, що живуть у повному достатку, принаймні так, як український вареник із сиром у сметані…». Отака козацька магія…

Тепер щодо російського млинця, який разом із росіянами прибув до нас на козацьку Вкраїну ще зовсім недавно. Згадаймо, що М. Маркевич ще 160 років тому нічого не вказує про таку страву. Воно й не дивно, бо українці народ працьовитий. Бо ж щоб гарно поїсти, треба добре попрацювати. Уявіть собі приблизну технологію приготування вареника: потрібно обов`язково добре вимісити тісто, приготувати сир, начинити ним тісто, зліпити гарненько, а вже потім зварити, обмастити сметаною і їсти… Для цього потрібно чимало часу, вміння і старання, отже вареники – страва не для лінивих. Тепер згадайте, як слід готувати найпростіші російські млинці: береш склянку борошна та склянку теплої води, розбовтуєш це, і за якусь хвилину тобі на гарячій сковорідці російський млинець – дешево і сердито. Отаке… Проте така,  зроблена нашвидкоруч примітивна “простацька” страва, є не лише обрядовою, але й “культовою” для росіян.

Основна символіка млинців у прадідів сучасних росіян була пов`язана з уявленням про смерть і потойбічний світ, адже у росіян млинці присвячувались померлим. На поминках росіяни символічно годували ними душі предків, навіть клали у домовини з покійниками. Дуже шанували росіяни «странніков», старців, мандрівників, прочан, котрі цілими ватагами мандрували російськими шляхами. Вони вважались посередниками між дійсним і потойбічним світами, тобто як особи, що прийшли «зовні» – з іншого світу. Їх намагались запросити на поминки і в першу чергу роздавали цю ритуальну недорогу їжу. Оскільки зона вегетативного дозрівання «сильних» пшениць ще 150 років тому назад проходила по межі Чернігівської області, то пшеницю з великою кількістю клейковини, з якої можна було б, приміром, спекти пироги чи паляниці, або ж здобні бублики, на територію Росії завозили як експортний продукт, тому коштувала вона надзвичайно дорого, і не кожен міг це собі дозволити. Виходячи з цього, на території Російського нечорнозем`я, ритуальну страву – млинці – пекли в основному з гречаного борошна. Ці  ритуальні млинці призначались також судженому, першому хто зустрінеться на дорозі, пастухові, опудалу «Зими». Проводи зими є нічим іншим, як реконструкцією язичницького поховального обряду угро-фінських племен, що населяли Московію. До прийняття Християнства, язичницькі угро-фінські племена Московії: Пермь, Мєря, Корела, Мещора, Мурома, Ям, Водь, Чемериси, Твер, Марі, Мордва та інші не хоронили покійників у землю, а спалювали на ритуальних вогнищах, як спалюють і донині «чучело Зими», тобто «проводи Зими» є нічим іншим, як давнім поховальним обрядом угро-фінських племен північно-східної Московії. Під час похорон у давніх предків сучасних росіян було прийнято роздавати всім присутнім поховально-обрядову їжу – «бліни». На жаль, в часи Брєжневсько-Сусловського періоду, коли «проводи Зими», це б то поховальний обряд із поїданням ритуальної російської страви «блінов» потрапив на початку 70-х років минулого століття до нас у Київ та інші міста України, ми на це не звертали увагу, були не ті часи… Однак зараз, коли на всіх телевізійних каналах від браку знань про власні українські традиції «піарять» сусідську ритуальну поховальну їжу «бліни», то стає моторошно, адже ця чужа традиція зі знаком мінус дає потужні коріння на наших теренах!

Особливе значення для росіян в обрядах мав гарячий перший млинець, як і млинець, що спечений останнім. У ворожіннях росіянки застосовували солоний млинець. Незважаючи на те, що млинець був обрядовою стравою на поминках, сучасні російські етнографи чомусь продовжують наполягати, що млинці є символом сонця, а їх виготовлення і колективне поїдання на Масницю означало, буцімто, перемогу дня над темрявою…

Панове козаки, давайте нарешті визначатись, до чієї тещі ліпше ходити на гостину – до нашої української тещі на вареники, чи до російської, що нашвидкоруч  бовтає з водою борошно, аби пригостити «улюбленого»  зятька млинцем. Нам, козакам «Мамаєвої Слободи», чомусь видається вірогідним, що Ви надасте перевагу, таки, нашим українським вареникам із сиром!

Адже 5 та 6 березня на «Мамаєвій Слободі» відзначається свято Колодія (Масляна), і наші меткі слобідські господині, «чиїсь тещі», приготували для Вас аж 10 000 (десять тисяч) штук вареників із сиром. Не полінувались!

Народні гуляння 5 та 6 березня на ярмарковому майдані “Мамаєвої Слободі” та вигоні біля “Шинку – коса над чаркою” розпочнуться о 10-00 та триватимуть до «третіх півнів».

Давній обряд «Колодки» або ж «Колодія» відзначали напередодні Великого посту, в останній тиждень м’ясниці, в народі його ще називали «сиропусним». На відміну від України, на території Росії це свято називалось «Масляна». В областях між Петербургом і Північним Уралом, головною стравою були «блины» (млинці). У нас же, на козацькій Україні, головною стравою на Масляну є вареники з сиром та сметаною. Цей тиждень був останнім терміном коли ще можна було справляти весілля…Отже тих парубків, які не встигли оженитися, чекала «жорстока жіноча кара» – «Колодій».

На Наддніпрянській Україні «Колодій» неспроста  називали «бабським святом». Адже дійсно, свято «Колодія» було, на правду жіноче, тож ніхто з чоловіків чи парубків протягом тижня не брався жінкам ні в чому перечити, а з покірністю вола брав жваву участь у всіх їх іграх та жартах. На думку більшості дослідників української старовини, «Колодій» занурений своїми коріннями у дохристиянські часи, аж до матріархату, у святкуваннях «Колодія» простежуються елементи глибинних вірувань давніх українців, головними дієвими особами в яких були наші панянки, цебто прекрасні українські жінки. Вареник є обрядова страва, пов`язана з культом місяця, а саме з плодючістю та продовженням роду. З місяцем, який символізував собою вареник, пов`язувались води, які відходили в жінки, коли вона народжувала, місячні жіночі цикли, та й саме жіноче лоно, на думку наших прадідів нагадує форму молодого місяця.

«Любителі» відзначати Масляну московським робом мають знати, що термін «колодій» увійшов до середньовічних українських писемних джерел більш ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу розквіту козаччини…

Ось як описує свято «Колодія», зрозумілими для росіян термінами, у далекому 1850 році, себто 161 рік тому, видатний український етнограф та громадський діяч М.Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам  и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге, в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за некоторый выкуп; на собраные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

Дійсно, ще зовсім недавно, коли головний ідеолог ЦК КПРС Суслов не почав інтенсивно прищіплювати до нашої «української вишні» «північно-уральську березу», головною стравою на Масляну на Україні були виключно вареники з сиром та сметаною!

Україна дуже барвиста і колоритна, тож строкатість наших демократичних уявлень проявилась і в особливостях святкування «Колодія». В основній масі областей України цей обряд тривав протягом тижня. Кожен день святкування Колодія мав свої «іменні наклички». В понеділок «колодка народилася», у вівторок «хрестилася», середа – «похрестини», в четвер – «помирала», в п’ятницю її «хоронили», а в суботу «оплакували». В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Заздалегідь домовившись збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши горілки, виголошували здравиці (тости) і вітали один одного. Все це носило жартівливий характер. Покараним дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса й не дозволялось її знімати доти, доки той не відкупиться, тобто не поставить в шинку могорич. Жіноцтво робило складчину  із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинка, молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою. Співи, музики, танці тяглися аж до «третіх півнів». Почастувавшись гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».

Хочемо запропонувати  всім бажаючим, відсвяткувати «Колодій» (Масляну) так же гамірно і весело, як це робили наші прабабусі, тобто у вигляді «Вечорниць», що під супровід троїстих музик та гурту жартівливих молодиць та дівок, протягом тижня з 28 лютого по 6 березня 2011 року пройдуть в «Шинку – коса над чаркою».

Програма заходу низки українських вечорниць з понеділка по суботу в “Шинку – коса над чаркою”:

В понеділок: «Колодка народилася» (28 лютого 2011 року). Початок вечорниць о 19-30.
У вівторок: «Колодка хрестилася» (1 березня 2011 року).  Початок вечорниць о 19-30.
В середу: «Похрестини» (2 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19-30.
В четвер: «Колодка помирала» (3 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19-30.
В п`ятницю: «Її хоронили» (4 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19-30.
В суботу: «Колодку оплакували» (5 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19-30.

Масові народні гуляння 5 та 6 березня на ярмарковому майдані “Мамаєвої Слободі” та вигоні біля “Шинку – коса над чаркою” розпочнуться о 10-00 та триватимуть до «третіх півнів».

Гурт дівчат, троїсті музики та козаки допоможуть Вам відчути колоритну атмосферу козацької Наддніпрянщини. Отож кожна  неодружена дівчина чи парубок отримають на «Мамаєвій Слободі» колодку, яку їм прив’яжуть до лівої руки. «Власники» колодок будуть змушені «викуплятись» (затанцювати спільно з фольклорним колективом). Народні гуляння 5 та 6 березня 2011 року будуть проводитись як на вигоні,  поруч із «свинячим перелазом», що веде до «Шинку – коса над чаркою» так і на Слобідському ярмарковому майдані, де варитиметься в здоровезних казанах козацька каша «Тетеря» та обов`язково вареники з сиром. З тим, аби росіяни відчували себе в нас у гостях, як «у себе вдома» –  для них будуть пропонуватись млинці (блины) з різноманітною начинкою. Скуштувавши вареників чи млинців, та запивши їх медовухою чи наливкою, охочі зможуть гайнути вулицями «Мамаєвої Слободи» на запряжених кіньми санях, покатати своїх дітей на «фургалці» (стародавній аналог сучасної каруселі), або ж поторгуватись із перекупками, придбавши собі традиційні українські сувеніри на ярмарковому майдані.

Для тих, хто хоче по-панськи, цебто з усіма вигодами,  відсвяткувати «Колодій», вже зараз можуть почати бронювати столики в шинку, або ж в приміщенні однієї з хат на Слободі.

Відділ замовлень: 093-872-48-77, 361-98-48.
Пошта: IrynaMS2010@gmail.com

Давайте спільно відроджувати наші давні самобутні традиції!