Панове товариство!

Сьогодні 9 листопада 2010 року  вся Україна відзначає День української писемності та мови.

Керуючись звичаєвим козацьким правом та гаслом «Мамаєвої Слободи», яке звучить як «реконкіста», тобто «відвоювання», ми – сучасні українські козаки, нащадки лицарів Війська Запорозького Низового, вирішили саме в цей день здійснити козацьку «шабельну атаку» щодо оборони гідності нашої козацької української мови, дарованої нам Господом Богом. А відтак оголошуємо Перший Міжнародний Український Літературний конкурс „Козацька балачка”, котрий буде тривати з 9 листопада 2010 року по 9 лютого 2011 року.

Маємо честь запросити всіх, в чиїх жилах тече горда козацька кров, взяти участь у літературному конкурсі „Козацька балачка”.

Сформована  на споконвічних козацьких територіях, в так званому козацькому поясі Середньої Наддніпрянщини,  «козацька балачка» законсервувала в собі козацькі говори кінця 18 століття, а відтак не має практично жодних розбіжностей із літературною українською мовою, котра також сформувалась на основі цих же самих центрально-українських говорів. Адже на Південній Київщині та Черкащині до цього часу «балакають»… І це не дивно, адже це – корінні козацькі землі, так би мовити «колиска» всього козацтва.

За твердженнями Гійома Ле Васера де Боплана у 1625 році кількість козаків, що була здатна тримати в руках шаблю, на корінних козацьких землях у Київщині та Братславщині (сучасна Черкаська, Київська, Кіровоградська, Вінницька та частково Житомирська область) сягала понад 120 000 осіб, а разом із родинами це більш як півмільйона населення. На цих корінних козацьких землях у XVI-XVII ст.. гідність розмовної материнської мови козацьких теренів була піднесена до рівня найвищих апостольських духовних цілей, а саме: для проповідей у православних церквах, в «Учительних Євангеліях», у численних перекладах «Святого письма». Красномовним прикладом цього є Пересопницьке Євангеліє, на якому беруть присягу теперішні Президенти України. Пересопницьке Євангеліє є яскравим зразком підтвердження гідності козацької мови, бо ж стало одним із перших перекладів Новозавітних книг тогочасною розмовною україно-козацькою мовою. 

Для багатьох теперішніх українців, а особливо киян, буде дуже дивно почути те, що одним із основних осередків такого підняття гідності козацької мови у ті далекі часи була Києво-Печерська Лавра, де проповідники проголошували Слово Господнє лише українською. Друкарня Києво-Печерської Лаври випускала багато книжок, написаних саме українською мовою. Повчальні читання у церквах здійснювались тогочасною розмовною українською мовою, саме тією ж мовою якою повсякчас послуговувались козаки, православна руська шляхта, князі та духовенство, цебто тодішня політична еліта наших земель.

Тому не дивно, що  разом із переселеними українськими козаками, вихідцями з Центральної Наддніпрянщини, «козацька балачка» потрапила на Кубань, Ставропілля , а також  Дон.

Деякі російські політики, аби розірвати зв’язок із запорозьким минулим кубанців та материнською українською мовою, з політичних міркувань вважають і наполягають на тому, що «балачка» буцім є діалектом мови російської або, принаймні, окремою мовою. Із цією метою «козацькій балачці» на Кубані, Дону та Ставропіллі  нав’язують російську абетку.

В Радянському Союзі, як модифікованій Російській імперії, активно використовувалась технологія  «вышучевания», цебто висміювання, тож слово „балачка” мало навмисне образливий та глузливий характер, бо шляхом загальної русифікації влада намагалась нав’язати суспільству, що „балачка”, себто українська мова, є мовою „селюків” та «бидла» і не є модною та престижною. Між тим,  як свідчать числені історичні джерела, цю мову у XVI-XVIII ст. використовували в повсякденному житті нащадки давніх князівських та боярських родин, що вціліли на нашій землі після монгольської навали і їх у цей час називали шляхтою та козаками.

Не є таємницею, що й теперішні українські столоначальники не мають жодного сентименту до української мови і більше переймаються проблемами її девальвації.

Наша козацька «шабельна атака» полягає в тому, аби підкреслити нерозривний генетичний та історичний зв’язок балачки на Кубані та Дону з літературною українською мовою, тому ми маючи спадкову козацьку честь, назвали наш Перший Міжнародний Український Літературний конкурс „Козацька балачка”. Хочемо ще раз заявити та підтвердити, що «козацька балачка» –  це насправді мова шляхетної лицарської верстви середньовічної України, котра дійшла до нас і нею, цією гордою козацькою мовою, на Пересопницькому Євангелію нині присягають Президенти України.

Отже, головною метою Першого Міжнародного Українського Літературного конкурсу „Козацька балачка” є відновлення історичної справедливості та реабілітація «козацької балачки» як давньоукраїнської мови відважних  воїнів – лицарів Війська Запорозького Низового, рівно як і популяризація  української мови та пошук талановитих авторів.  

Маємо впевненість, що отримаємо багато достойних робіт, які приємно вразять не тільки журі конкурсу, а й згодом сколихнуть і всіх українців як в Україні, так і за її межами. 

Участь у конкурсі зможуть взяти всі охочі як з України, так і з інших країн, де проживають українці. Особливо очікуємо роботи від українців з Кубані та Дону, де досі, як і на Черкащині та Київщині, послуговуються нашою рідною козацькою балачкою.

Карта компактного розселення українців в трикутнику між Карпатами, Південним Уралом та Кавказом, складена у Відні 1920 року. Зберігається в відділі картографії Центральної наукової бібліотеки ім. В.Вернадського АН України.

Панове!  Нащадки козаків! Із серця столиці України, козацького селища «Мамаєва Слобода» закликаємо Вас приєднатись до нас й написати віршований або прозовий твір та надіслати його на нашу електронну адресу: mamayevasloboda@gmail.com, або ж відправити листом поштою: Козацьке селище “Мамаєва Слобода”, вул. Михайла Донця,2, місто Київ, Україна, 03061.

Всі надіслані твори повинні відповідати наступним вимогам:

1. Твір має бути написаний українською мовою у віршованій чи прозовій формі.
2. За обсягом повинен містити не більше, ніж 50 сторінок друкованого тексту. Якщо твір надсилається електронною адресою, він повинен йти одним файлом у форматі WORD. Якщо твір надсилається по пошті, то він мусить бути  надрукований на аркушах формату А4. Не забувайте вказувати ваше прізвище та ім’я (псевдонім), вік та зворотну  адресу.
3. Твір має розповідати про героїчне минуле наших прадідів козаків – лицарів Війська Запорозького Низового, або ж про їх нащадків, які брали участь в визвольних змаганнях 20 сторіччя на території України, Кубані та Дону, або ж про наших сучасників, які і в наш час не втратили козацького духу та гонору, і в їхньому житті знайшлося місце для непересічних вчинків.
4. У творі може бути присутня говірка, яка використовується у вашому регіоні, або ж слова з сучасного українського сленгу. Бо українська мова має свої особливості у кожному регіоні, ба навіть у кожному дворі чи обісті, і є сучасною та конкурентною.
5. Роботи приймаються з 9 листопада 2010 року до 9 лютого 2011 року.

Переможця та лауреатів Першого Міжнародного Українського Літературного конкурсу буде оголошено  21 лютого 2011 року в Міжнародний день рідної мови на теренах козацького селища «Мамаєва Слобода».

Пам’ятайте, що кожна написана робота – це ще один крок вперед на шляху розбудови сильної незалежної Держави Україна, бо ж як писав український письменник Олександр Ільченко, автор славнозвісного химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і чужа молодиця»:  “Мова – перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна, бо ж мова є не тільки найпевніший засіб поневолення, а й вірне (разом з ножем та хлібом), надійне оружжя добування волі, бо геній народу без буяння рідної мови не варт нічого…”.

Оргкомітет

Нехай допоможе нам Господь Бог залишатись на дідівській землі козаками!