Малята, ви маєте знати та батькам переказати, що ще з 2009 року «Головна Резиденція Святого Миколая» в Україні має свій осідок на території козацького селища «Мамаєва Слобода», котре знаходиться в славному від віків місті Києві лише за сім кілометрів від  Майдану Незалежності!
Свято наближається до наших осель! Тому, користуючись нагодою, оголошуємо порядок роботи «Головної Резиденції Святого Миколая».

Отже, починаючи від 8 грудня й до 24 грудня 2017 року з 12:00 по 16:00 Миколай буде приймати у себе в Резиденції всіх слухняних та не дуже хлопчаків й дівчаток.

Так вже в нашій козацькій Вкраїні здавна ведеться, що слухняні малюки отримають від Миколая гостинець, а неслухи різку, а інколи й дві-три!)))

Для Ваших батьків, бабусь та дідусів, котрі звикли бачити образи (ікони) й малюнки Святого Миколая здебільшого у виконанні сучасних художників, на яких Миколай зображений лише у розкішних, золотом гаптованих, святочних митрополичих ризах, хочемо принагідно нагадати, що до нашого часу збереглись прадавні українські народні перекази, легенди й казки про добрі справи Святого Миколая у ті далекі, але славні козацькі часи… У ту буремну для наших прапрадідів добу, Святий Миколай, аби його не упізнали часто переодягавсь у простий полатаний та порваний кропивняний одяг рибалки, або в овечий кожух подорожнього, чи накинувши на плечі звичайну селянську свитку, допомагав подорожнім воза з багнюки витягнути, а то й чумакам відбитись від хижої орди чи розбійної ватаги комишників!  Бувало й таке, що Миколай брав шкіряного фартуха й ні гич не соромлячись брудної роботи разом із ковалем носив вугілля та роздмухував ковальський горн! Часто-густо у простій просякнутій дьогтем сорочці Святий спільно із рибалками тягнув важкого волока, або ранячи до крові пальці, шив дратвою порване вітрило разом із чубатими козакам, рятуючи їх від стихії бурхливого моря чи ворожої ескадри яничар-потурнаків…

Як свідчать народні перекази, був Святий Миколай на ту трудну чи лиху для наших прадідів годину одягнений не у святочні із золотоглаву шиті митрополичі ризи, а у такий одяг, як і люди довкола нього… Саме тому, звичайні люди, чумаки, селяни чи козаки навіть гадки не мали, що поряд із ними у простій просякнутій дьогтем та потом сорочці працює Сам Святий Миколай, поширюючи свої добрі справи серед людей по козацькій Вкраїні від Сяну й до Дону…

Опираючись на ці народні легенди та перекази, ще у 2009 році козаки та дівчата-козачки «Мамаєвої Слободи» запропонували громаді свій рідний, тобто український еталон дитячого свята… Самобутні дідівські світоглядні уявлення мусять жити і в наш час, тому наш Святий Миколай має всі ознаки українця й одягнений не тільки у вишиванку та священичий підризник, але й  поверх них у кармазиновий підбитий  хутром кунтуш та шляхецьку шапку, як то власне і годилось одягатись поважній подорожуючій особі у козацьку добу. Але крім зовнішніх ознак шляхетного українця, наш Миколай ще й добра, щира, привітна людина, котра на відміну від його англо-саксонських та російських аналогів (Санта Клаус, Дєд Мороз) не махає крючковатою палицею (посохом) йдучи по лісу, а цілком у цивілізованій гостинній атмосфері традиційної Наддніпрянської хати, прибраної рушниками, божниками та іншим хатнім начинням, виконує на старосвітській лірі канти 17 століття. Разом із дітьми, аби ті не були лінивими чистоплюями в печі української хати випікає справжні печатні пряники – медівники або ж як їх всі називають «Миколайчики». Український Миколай направду духовна особа, бо ж привчає дітей бути мудрими, добрими, співчутливими та працьовитими. Саме тими чеснотами, якими здавна володіли наші прадіди, себто лицарі Войська Запорозького Низового – Запорозькі козаки, селяни , міщани та шляхта.

Дуже важливим є й те, що його добрі, гарні справи та починання «взяті під охорону» та пильний нагляд українских козаків, адже «добро повинно бути з кулаками». Воїн–козак завжди був носієм всього правдиво українського, тобто лицарського.

Сподіваємось, що цей наш оновлений підхід до традицій святкування дня Святого Миколая здобуде підтримку на всіх теренах України.

Доброю ознакою є підписання Глейту (охоронної грамоти) між козаками та Святим Миколаєм, котре відбулося числа 18, місяця грудня, року Божого 2009, щодо надання офіційного осідку Святому Миколаю на території козацького селища «Мамаєва Слобода».

Нехай славиться у віках земля наша – наречена від віків Україною!

З прийдешнім святом Угодника Божого Миколая!