Опубліковано: 17 Кві 2013 14:44
Скоро Великдень!
Можливо Вам буде цікаво довідатись, що наші прапрапрадіди козаки освячували паску та наїдки з напоями не кошиками, а цілими возами…
Далі наводимо один із описів сучасника:
Ось тут-то й проявляється щире українське хлібосольство: навколо церкви стоять вози, на яких привезено їстівне для освячення. Іскристий гумор українців в цей момент проявлявся на рахунок фізіономій смажених поросят та незугарності деяких господинь, що не зуміли як слід допекти пасок. Адже нема господаря, навіть найбіднішого, котрий би до цього Світлого дня не мав печене порося, ковбасу, паски та, принаймні, декількох крашених яєць.
А ось Великодній стіл заможного козака чи шляхтича, де господині ретельно притримувалися рідної старовини, відрізнявся вишуканою різноманітністю наїдків: дві, три навіть чотири велитенські солодкі паски із добірного крупчатого борошна на коров’ячому маслі, яйцях, цукрі та меду; одна чи дві кислі паски; сирна паска, ягня із вершкового масла; пара запечених поросят – одне без начинки, інше – начинене гречкою з печінкою, в зубах у них хрін; двоє запечених ягнят – одне без начинки, друге начинене мигдалем, родзинками з рисом; стегно вудженини (буженина) та стегно вудженини під сіточкою із паперу; кендюх (сальтисон); голова кабана в натуральну його величину з очима з маслин; цибуля зелена; паростки салата зеленого; полумисок пшона, на ньому в сільничці сіль кримка; чималі шматки духм’яного сала з проріззю; декілька видів ковбас: кров’янка, ковбаса проста домашня, ковбаса по-панськи, печінкова та інші; коров’яче масло; сир; сметана; вінки цибулі; все це обкладено фарбованими в синю, жовту, мармурову і найбільше в червону фарбу яйцями; ці яйця були як гусячі, так і курячі. Поряд із цими наїдками в штофах та дзбанах стояли декілька сортів горілок та наливок; тут були і перчаківка, і калганівка, і кардамонівка, і кусака, і слив’янка, і малинівка, і горобинівка, тернівка та медовуха.
Ось такі смачні наїдки везли возами на освячення до церкви наші прапрадіди козаки Війська Запорозького Низового у Світле Христове Воскресіння.
Три святкові пропозиції до Світлого Христового Воскресіння від козацького селища «Мамаєва Слобода»:
Пропозиція №1.
Пропонуємо придбати святкові Великодні кошики, в котрі входять наїдки, приготовлені на «Мамаєвій Слободі»:
Наш кошик складається із «Козацької» паски, котра виготовлена вручну та випечена в печі української хати (Ви можете обрати паску вагою: 350 г, 500 г, 600г), 12 крашанок, хрону, солі, воскової свічки. (Вербовий кошик та рушник із полотна входить до стандартної пропозиції). Всі інші складові «Великоднього кошика» (порося молочне печене, качка начинена печена, ковбаса домашня, ковбаса кров’янка, шинка, сальтисон, сало, сирна запіканка, бринза, пиріжки з маком, а також традиційні козацькі хмільні напої: медовуха квіткова та гречана, слив’янка та вишняк) Ви зможете обрати за власним смаком.
Тел. для замовлення «Великоднього кошика»: 044-361-98-48.
Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com
Пропозиція №2. Кулінарний майстер-клас для всієї родини “Великодній кошик”
Пропонуємо до Вашої уваги святкову програму для всієї родини у вигляді кулінарного майстер-класу під назвою «Великодній кошик». В одній із хат козацького селища «Мамаєва Слобода» Ви особисто та Ваші діти під пильним доглядом господинь зможуть власноруч за давніми рецептами виготовити домашню ковбасу, шинку та вудженину, а також «Козацьку» паску. Це все Вами особисто спільно з господинею буде готуватись в печі української хати. Таким чином, Ви, як на машині часу, зможете поринути в епоху наших прабабусь та прадідусів, коли вони готували різноманітні наїдки до дня Світлого Христового Воскресіння.
Тел. для замовлення святкової програми для всієї родини «Великодній кошик»: 044-361-98-48; 066-091-10-76.
Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com
Тел. для замовлення: 044-361-98-48; 066-091-10-76.
Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com
Великдень відзначають щороку у Світлу Неділю навесні. Великдень (Світле Воскресіння Христове, Пасха) – свято, яке в православному календарі не має визначеної дати (дату чергового святкування вираховують за місячним календарем, оскільки у давній християнській церкві Пасху не у всіх місцевостях відзначали в один день). Тож після Першого Вселенського і Антіохійського Помісного Соборів було визначено правило про одночасне святкування у всіх церквах. Саме з цієї пори Великдень святкують у перший недільний день за весняним повним місяцем, котрий буде в день весняного рівнодення або безпосередньо після нього, однак не раніше весняного рівнодення.
Паска – головний ритуальний Великодній хліб — виготовляється тільки з дріжджового тіста.
Пасок пекли й досі печуть багато, щоб вистачило всій родині, родичам і близьким. Починають пекти їх напередодні — у Чистий четвер, а то й у Великодню суботу. Страсна п’ятниця для цієї роботи була забороненим днем. (Нагадаймо, що і в буденну п’ятницю хліб не пекли.)
Наші прабабусі, розпалюючи піч, кидали лозинку верби, свяченої напередодні на Вербну неділю. Пильнували, аби у хаті в цей час ніхто не стукав, не грюкав, і тим більше не сварився та не галасував. Паску годиться учиняти в чистій сорочці і з проханням Господнього благословення: «Боже, благослови цю святу паску учинити й на той рік діждати!». Хлібною лопатою хрестили піч, одвірки, двері й вікна хати: «Святий хліб у хату, а нечисть — з хати!».
Якщо в родині були дівчата, господиня, садовлячи паски в піч, примовляла: «Паски в печі сидіть, а ви (Маріє, Уляно, Ольго) не сидіть, а заміж ідіть!». Потім замітала віником хату від печі до порога (в інші дні це робилося навпаки), проганяючи шкідників: «Паски в печі випікайтеся, а таргани, стоноги, мухи й миші з хати вимітайтеся!». Коли паску садили в піч, на печі ніхто не повинен був лежати, «щоб не притиснути паску», «щоб росла висока й пишна». Злазячи з печі, говорили: «Рости, паско, висока, як верба!». Посадивши паски, хазяйка жартома хапала малих хлопчиків за вуха і тричі легенько смикала: «Рости здоровий і високий, як свята паска!».
Дещо про крашанки та писанки.
Яйце не лише в українців, а й у багатьох народів світу символізує колообіг, безперервність життя, безсмертя, космос. Про це свідчать назви найпоширеніших писанкових орнаментів: «безкінечник», «сонечко», «хрестик», «сонячний млин». І не випадково крашанка (писанка) потрапила в обрядову атрибутику Світлого Воскресіння, весняного рівнодення, відродження природи.
У Великодню суботу готують крашанки (роблять галунки, галунять, сливлять яйця). Фарбують яйця в різні кольори, окрім чорного: червоний, жовтий, синій, золотистий, коричневий, зелений. Зараз користуються аніліновими фарбниками, а раніше послуговувалися природними: цибулячим лушпинням, ягодами чорної бузини, корою дуба, яблуні й чорноклена, всілякими травами. Воду для розпускання фарб брали не з криниці, а так звану «біжучу» — з річки, струмка, потоку. Пояснювали це тим, що там вода м’якша, чистіша й захищена від усякої нечисті.
Найбільше цінуються червоні крашанки. Про них є чимало легенд. Розповідають, начебто у Страсну п’ятницю несла жінка з базару свіжі яйця. Раптом спіткнулася і яйця покотилися з пагорба, але не розбилися. Почала жінка збирати їх, аж бачить — вони почервоніли і стали крашанками. Зрозуміла вона, що загинув Спаситель, заплакала й рушила до Божої Матері повідомити їй цю сумну звістку. З тієї пори всі люди на честь Спасителя фарбують яйця.
Христос Воскрес! Воскресне і козацька Україна!