Панове товариство! Козацьке селище «Мамаєва Слобода» пропонує Вам мандрівку крізь час. «Шинок – коса над чаркою» з унікальним посудом та  інтер’єрами доби середньовіччя, смачними стравами Наддніпрянщини та хмільними напоями, виготовленими за предківськими рецептами, під супровід троїстих музик, на кілька годин, як на машині часу перенесе Вас в середовище наших прадідів козаків та шляхти, аби Ви відчули смак прадавніх традицій…

— Шинкарко, агов!

— Чого тобі, козаче? — озвалась Чужа Молодиця.

— Варенухи!

— Скільки?

— Скільки в тебе є!

— І він, хизуючись, висипав на залитий горілкою стіл жменю талярів, динарів та червінчиків. — На всі грошики

— Сам стільки видудлиш, лебедику?

— Частую всіх! — І він уклонився лицедіям. — І вас, панове! — І він віддав чолом сивоголовому Романюкові з поляками та сербами і всім, хто трапився на пізню ту годину в шиночку Насті Певної. — Прошу, панове товариство! — І Михайлик, ще раз уклонившись, сів до столу. — Прошу до гурту!

— А мене до чарки й не просиш? — спитала Чужа Молодиця, пускаючи бісики та згрібаючи в поділ білосніжної мережаної запаски, що визирав з-під розведених унизу кутиків полтавської плахти, Михайликові динари, червінчики й таляри. — А мене, соколику, й не просиш?

— Ти й так хмільна, — недбало кинув Михайлик, намагаючись притлумити почуття невиразного й глибоко захованого страху, який поймав його перед цією жартівливою молодицею.

— Я ж не пила ні краплі! — дзюркотливо засміялась Чужа Молодиця.

— А тобі й не треба, — знизав плечима одверто простодушний хлопець. — Ти ж бо й сама п’янюча, мов горілка!

Олександр ІЛЬЧЕНКО «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» – Український химерний роман з народних вуст.