На п’ятдесятий день після Великодня, наші прадіди в неділю святкували Трійцю – як символ Бога-отця, Бога-сина та Святого Духа. Народні назви цього свята – Клечальна, або ж Зелена неділя.

В день Трійці українські дівчата зазвичай ворожили на здоров’я та тривалість життя своїх рідних та близьких. Ворожіння відбувалось таким чином: під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Адже перед цим дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко було побачити віщування долі. Зів’ялі вінки кидали у воду та слідкували, як вони поводитимуться: якщо тонули — то це кепський знак, а якщо пливли — то все буде гаразд.

Після служби в церкві молодь збиралась разом та починала розваги: співала, жартувала, водила хороводи та грала у веселі ігри. Свято тривало аж до пізньої ночі.

Саме тому, на вигоні «Мамаєвої Слободи» протягом трьох днів свят:   26, 27 та 28 травня 2018р., тобто на Зелені свята о 12:00 розпочнуться народні гуляння за участі фольклорних колективів «Божедари», «Дивина», а також Слобідських парубків та дівчат-козачок.
Також у програмі свята:

 – ярмарок народних майстрів
 – катання верхи на конях, або возі спільно з козаком
– стрільба з лука
 – дегустація народних страв та хмільних напоїв

Клечальна неділя — це неділя Зеленого тижня, п’ятдесятий день після Великодня, тому цей день ще називається П’ятидесятницею. За старих часів люди зустрічали цей день дуже врочисто. Зранку господині поралися в господі, готували святкове застілля. Зробивши господарські справи, наші прадіди одягались у святкові строї, вбирали всю хату в зелені гілки (клечання). Долівку посипали свіжоскошеною травою та зіллям, причілок та одвірки хат також затикувались клечанням. Далі господарі сідали в хаті, котра пахла татаринням, любистком та м`ятою й чекали поки вдарять церковні дзвони. Ударить дзвін — блага звістка. Тоді всі побожно хрестились та збирались до церкви. Кожна дівчина відповідно до святкового звичаю несла в руках польові квіти, татариння та любисток з полином. Йдучи до церкви, наші прадіди та прабабусі радісно вітали один одного зі святою неділею. Після служби Божої за старих часів відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши їх свяченою водою. У деяких місцевостях освячували таким самим чином і оселі, і господарські будівлі — для захисту від русалок, які цими днями жвавішали і робили людям шкоду.

Наші прадіди вважали, що протягом Зеленого тижня слід залишати на деревах полотно — русалкам на сорочки. Існує повір’я, що русалки можуть насититися запахом свіжоспеченого хліба. Протягом русалчиного тижня треба ретельно дотримуватися народних «заходів безпеки»: у жодному разі не купатися у водоймах, бо русалки можуть потягти за собою. Тільки справжні відьми можуть дозволити собі таке задоволення й нічого не боялися. Також у ці дні заборонялося кидати шкаралупи з яєць: якщо вони потраплять у воду, русалки стануть сильнішими та ще більше шкоди робитимуть.

Лети, лети, троїцький маю,
Нехай нас лихо минає!

Нехай все зло відійде з тобою
І нас обійде стороною!

Зоря-зоряниця, красна дівиця
В церкву ходила, ключі зронила!
Місяць бачив, сонце вкрало                                                                                                          
З куста май знімаю,
По дорозі розкидаю!                                                                                                                      
Від грози, від бурі, від грому,
На добро старому і малому!

Чистих вам рос!
Пречистої думки!

Краси і вроди!
Гарної погоди!

Сонця розмаю!
Всіх з Трійцею вітаємо!